Почастувала із… горщика

- Чи ви з України?

- Так, - відповіли дівчата.

- А куди ж ви йдете?

- До тюрми, давати концерт ув’язненим.

- Як будете повертатися, зайдіть до мене. Я приготую вареників із картоплею та вас пригощу, та й побалакати хочеться рідною мовою і послухати новини про батьківщину, бо дуже скучаю за ріднею.

Після концерту дівчата поспішили до бабусі на вареники, бо вже й зголодніли. Господиня радісно зустріла землячок, посадила за стіл, поставила перед кожною тарілку і виделку, а сама пішла на кухню. Бачать: несе бабуся… великий туалетний горщик, повний вареників. Дівчата перезирнулися одна з одною, немовби запитуючи, їсти чи не їсти таке частування. Врешті вирішили їсти, щоб бабуся не образилася, та й голод давався взнаки. Після трапези одна з дівчат запитала бабусю:

- Де ви купили таку гарну каструльку?

- Ні, не купляла! В мене на квартирі жила вчителька, теж з України, а коли виїхала, то залишила її під ліжком, - відповіла бабуся.

Дівчата подякували бабусі і пішли, дорогою регочучи до сліз.