Імперські амбіції МУССОЛІНІ: історія вторгнень фашистської Італії

Разом з тим, деякі країни італійцям все-таки вдалося завоювати, правда, ненадовго. Про землі та території, які мало не стали провінціями нової Римської імперії, сьогодні і поговоримо.

Греція

У 1923 році на грецькому острові Корфу було вбито групу італійських офіцерів на чолі з генералом Енріко Теліні. Хто їх убив і навіщо, не ясно до сих пір. Ось тільки Італія миттєво пред’явила Греції ультиматум. Муссоліні вимагав покарати вбивць і виплатити 50 мільйонів лір компенсації. Паралельно фашисти вели активну пропаганду мілітаризму в самій Італії, закликаючи населення підтримати бойові дії проти Греції.

Греки так і не знайшли вбивць генерала. Або просто не захотіли їх видавати. Тому Муссоліні спочатку віддав наказ про бомбардування Корфу, а потім італійська армія окупувала острів. Велика Британія і Франція зажадали негайно вивести війська, але Італія була непохитною. В результаті Греція погодилася виплатити компенсацію, і Муссоліні вивів свої війська з її території.

Незважаючи на, в цілому, благополучний результат конфлікту, він показав нездатність Ліги Націй протистояти військовій агресії фашистської держави. З початком Другої світової, конфлікт між Грецією та Італією спалахнув знову.

Муссоліні побоювався, що Греція і Балкани в остаточному підсумку стануть частиною Третього Рейха. Незважаючи на те, що Італія була союзницею Рейха, внутрішня боротьба за вплив між ними ніколи не закінчувалася, тому італійський диктатор вирішив випередити Гітлера в цьому регіоні. Однак вторгнення в Грецію провалилося. Армія греків виявилася більш ніж боєздатною, а, крім того, італійці не мали досвіду боїв у гористих місцевостях.

Швидше за все, Муссоліні сподівався, що греки здадуться самі, але вони раптово не тільки відбили атаку, але і перейшли в контрнаступ. Від ганьби італійців у результаті врятував Гітлер. Німці окупували Грецію і створили свій маріонетковий уряд.

Ефіопія

До 1935 року Італія вже захопила частину Сомалі і вийшла до кордону з Ефіопією. Незабаром на кордоні стався дивний конфлікт, більш схожий на провокацію. Звинувативши ефіопів у нападі на італійських солдат, Муссоліні почав готуватися до вторгнення.

Його розрахунок виявився вірним. Франція і Британія не хотіли сваритися з Італією, щоб не штовхнути Муссоліні в бік Гітлера (хоча це і так сталося через пару років). Тому Ліга Націй допомагати Ефіопії не стала, і та залишалася італійською колонією аж до початку Другої світової війни.

Албанія

Албанія колись була частиною Римської імперії, тому її символічне значення для Муссоліні було очевидним. Крім того, ці землі мали і стратегічне значення, адже там розташовувалися великі порти і шляхи до інших Балканських країн.

Коли Гітлер почав окупацію Австрії та Чехословаччини, Муссоліні зрозумів, що треба поквапитися, інакше союзник може банально не залишити йому землі. У квітні 1939-го італійці всього за тиждень окупували Албанію і створили підконтрольний Муссоліні уряд.

Єгипет

В середині вересня 1940 року Італія почала вторгнення в Єгипет. Мета була проста й очевидна - контроль над Суецьким каналом і східною частиною Середземного моря. В цей час в Єгипті перебувала британська армія, але чисельно вона сильно поступалася італійцям. Лише 36 000 британських солдатів протистояли 236 000 загарбникам.

Здавалося б, на британців чекав повний розгром. Однак не тут-то було. Італійський генерал Граціані не мав досвіду боїв проти європейських армій, тому що звик до війни з бедуїнами. Дивовижно, але британці повністю його переграли, а в грудні 1940 року, за підтримки австралійських та індійських військ, взяли в кільце італійську 10-ту армію. 130 000 солдатів Граціані потрапили в полон. Після цього він був відсторонений від командування і відданий під суд.

І знову Муссоліні врятував Гітлер, відправивши в Африку окремий корпус на чолі з Ервіном Роммелем. Втім, прославленого німецького генерала там, у результаті теж чекала невдача. До речі, італійці продовжували брати участь в африканських боях. Але частіше за все не дуже успішно. Наприклад, у 1942 році американці і британці вчергове розбили війська Муссоліні в Тунісі.

Сомалі, Кенія і Судан

Єдиним винятком з правила «італійці програють британцям» стало вторгнення в Сомалі, а також сусідні території Кенії і Судану в серпні 1940 року. Британське командування прийняло рішення відступати, жертв з обох сторін було небагато. Це найбільш мирна й успішна спроба Муссоліні щось окупувати.

Суд історії

Якщо історія спроби Беніто Муссоліні відновити Римську імперію чомусь і вчить, так це скромності. Дуче бачив себе в ролі нового імператора, який відновлює колишню велич Рима. Він не скупився на масштабні плани вторгнень і ставив перед своєю армією космічні завдання. А життя в результаті закінчив підвішеним за ноги італійськими партизанами. Історія вчить тому, що імперські амбіції зазвичай коштують надто дорого.