Новий 2018 рік.

Якщо говорити про 2017 рік, то він мало чим відрізнявся від 2016 та 2015. Ті ж проблеми, та й здобутки приблизно такі ж. Війна на Сході, економічна криза та високі тарифи, субсидії, інфляція, очікування інвесторів з-за кордону. Все це було три останні роки. Що ж до особливостей минулого року, варто зупинитися на кількох чинниках, які будуть суттєво впливати і на рік 2018.

Перше – це дуже суттєве подорожчання палива. Якщо на початку 2017 року середня вартість літра пального на АЗС трохи перевищувала 20 гривень, при курсі долара – 26 гривень, під кінець року цей показник впритул наблизився до позначки 30 грн., з літр і це при курсі долара у 28 гривень. Тобто, вперше вартість літра пального в нас перевищила один долар. Що це означає? Це дуже небезпечний сигнал для всієї економіки, адже в усіх товарах та послугах присутня «паливна складова». Таким чином ріст цін та тарифів в нас буде пришвидшуватися, а вітчизняні товари стануть ще менш конкурентоспроможними. Звісно можна говорити про ріст цін на сиру нафту на світових ринках, однак чомусь при падінні вартості тієї ж нафти ледве не до двадцяти доларів за барель, ми не бачили обвалу цін на АЗС… Проблема росту цін на пальне трохи в іншому. Річ у тім, що ніде в світі воно не обкладається відразу двома акцизами, а це призводить до подорожчання кінцевого продукту і зменшення попиту на нього. Таким чином витрати усіх гравців паливного ринку зростають, і вони вкладають у вартість пального і воно додатково дорожчає, а якщо до цього додати й підйом цін на сиру нафту та падіння курсу гривні, ми і маємо нинішню ситуацію. При цьому в 2018 році слід очікувати подальшого зростання вартості пального, тому що вже на початку року нафта підійшла до бар’єру в 70 доларів за барель. Минулий рік вона в середньому торгувалась на рівні 50 доларів.

Друге – дефіцит робочої сили. Вперше минулого року Україна зіштовхнулась з дефіцитом кадрів. До речі, безвіз тут нічим особливим не відзначився. Річ у тім, що країни Західної Європи зменшили імпорт робочої сили з країн, що розвиваються, замінивши їх на працівників із Східної Європи, а ті в свою чергу активізували залучення на роботу наших громадян. Процес набрав таких обертів, що дефіцит кадрів ризикує стати ледве не головною проблемою української економіки в 2018 році. Особливо, якщо в нас почнеться реальний ріст промисловості і треба буде залучати на виробництва сотні тисяч працівників.

Третє – це можлива криза на будівельному ринку. Останні три роки в Україні новобудови ростуть, як гриби після дощу. Це добре, тому що будівельна галузь є великим платником податків, і кожне будівництво «годує» десятки фірм-партнерів. Однак, в 2017 році стало зрозуміло темпи будівництва дуже сильно перевищують можливість українців купити нове житло. Таким чином є дуже серйозна небезпека обвалу ринку житла з усіма негативними наслідками цього процесу, які ми спостерігали під час минулих криз 1998 та 2008 років.

Таким чином новий 2018 рік буде для нашої економіки роком серйозних викликів, хоча очікувати катастрофи теж не доводиться.