Безмежна сила першого кохання

Батько пішов працювати механізатором, а мати - в лікарню. В родині підростало п’ятеро дітей. Сашко був найстарший. Ще з дитинства у хлопчика виявився потяг до музики - він сам складав пісні і підбирав до них мелодію. Коли здобув вищу освіту, то об’їздив усю Україну з концертами. Під час однієї з таких поїздок він і познайомився з красунею Діаною, в яку закохався з першого погляду до нестями. 

Невдовзі відбулося весілля. Молоді стали жити під Києвом. Все було добре, обоє мали хорошу роботу, у них народилися дочки-близнючки. Діана виросла одиначкою, багато чого не вміла, але це Сашка не лякало. Він доглядав і дітей, і хатньої роботи не цурався. Та одного разу трапилося непередбачуване. Сашко попав в автокатастрофу - всі загинули, один він залишився живий, але лікарі сказали, що не ходитиме і не розмовлятиме. Коли Діана про це дізналася, то зібрала необхідні речі, лишила дочок, яким було по 12 років, і зійшлася з іншим чоловіком. 

Сашко довго перебував у комі, доглядала його медсестра Зіна. І сталося диво: чоловік прийшов до тями і його першими словами були: «Де Діана?» Спочатку йому ніхто нічого не казав, а коли він став на ноги і прийшов додому, то дочки змушені були про все розповісти. Слухаючи їх, він тільки хитав головою і по щоках у нього текли скупі чоловічі сльози. 

Та час, як кажуть, і рани лікує. Зійшовся Сашко з Зіною, народилася у них дочка Надія. Зіна виявилася хорошою дружиною і доброю мачухою дівчаткам. Сашко добре освоїв комп’ютерну техніку і непогано заробляв, а ще він робив у якогось депутата з Київради. З часом він побудував 2-поверховий будинок. Про це дізналася Діана, і коли Сашка не було вдома, вона прийшла і вигнала Зіну із дитиною з того будинку. Сашко, коли побачив Діану, дуже зрадів. Радості його не було меж. Він пробачив їй все, а от доньки навпаки не хотіли з нею бачитися, навіть коли вона попросила в них пробачення. Сашко дітям сказав: 

- Діти, зрозумійте мене! Я її кохаю так, що без неї жити не можу!

- Тоді живи з нею, а ми жити з нею під одним дахом не будемо. 

Вони пішли жити до Зіни. Та їх і заміж віддала. Звичайно, Сашко допомагав і Зіні, і дітям. 

Йшли роки. Одного разу в Діани стався інсульт, вона втратила мову і не могла ходити, лікарі тільки розводили руками. І от Сашко, якому 72 роки, вже шостий рік доглядає дружину, як малу дитину, розповідає їй новини. Вона все розуміє, але сказати нічого не може, тільки плаче. Діти так і не простили її, а батьку, чим можуть, тим і допомагають. Сашко й сам часто хворіє. Чоловіки йому радять: 

- Та здай ти її в якийсь притулок й відпочинь урешті на старості років! 

На це Сашко гнівається і лише просить у Бога добавити йому віку, бо хто ж буде глядіти Діану, як він помре?! Ось така вона, безмежна сила першого кохання.