Символ Парижу

Ейфелева вежа знаходиться в західній частині столиці Франції Парижі, на лівому березі річки Сени. З неї бере початок Марсове поле - відкрита простора територія, яка використовувалася в минулому як плац для військових походів і парадів, а нині представляє собою громадський парк. Інші орієнтири - це набережна Бранлі, яка розтягнулася вздовж Сени на два округи і станції паризького метрополітену - Bir-Hakeim, Trocadero і Ecole-Militaire.

Що стосується розмірів Ейфелевої вежі, то за даними 2010 року її висота дорівнює 324 метрам. При цьому понад 40 років з моменту її заснування Ейфелева вежа була найвищою архітектурною спорудою на землі. Вона майже у два рази перевищувала розміри найвищих споруд тих років - єгипетської піраміди Хеопса (146 м) і двох німецьких соборів - Кельнського (156 м) і Ульмського (161 м).

Навіть важко уявити, скільки фарби може піти на фарбування такої великої конструкції, тим не менш, Ейфелева вежа змінювала свій колір неодноразово і поставала перед очима парижан і численних туристів то у жовтих, то в червоно-коричневих тонах. Це продовжувалося до тих пір, поки не був виведений і запатентований «коричневий-эйфелевий» колір, в який вежу благополучно фарбують один раз у сім років протягом останніх декількох десятиліть.

У нічний час Ейфелева вежа постає перед городянами і туристами в зовсім іншому вигляді. Починаючи з 1900 року, на ній діє нічна ілюмінація, яка також як і колір самої конструкції періодично зазнавала змін. Остання ілюмінація була оновлена в 2003 році, коли протягом кількох місяців 30 верхолазів обвивали вежу 40 кілометрами проводів і під›єднували до них 20 тисяч лампочок. Таке нічне «вбрання» вежі обійшлося французькому уряду в 4,6 млн. євро, проте, за словами очевидців, це варто того.

Історія Ейфелевої вежі сягає корінням у 19-е століття, коли французька влада на згадку про сторічні роковини Великої Французької революції вирішила провести всесвітню виставку. В ході проведеного конкурсу архітектурних та інженерних проектів в лідери зі 107 претендентів вийшов проект 300-метрової вежі, який був запропонований успішним французьким інженером і фахівцем з проектування сталевих конструкцій - Олександром Густавом Ейфелем. Цікавим є той факт, що насправді ідея побудови подібної вежі належала зовсім не Ейфелю, а двом його помічникам. Проте очевидно, що без застосування особливих методів будівництва, наукових розробок і навіть власних фінансових вкладень Густава Ейфеля настільки складного в технічному плані проекту, без його безпосередньої участі, не судилося втілитися в життя.

Будівництво Ейфелевої вежі зайняло трохи більше двох років, з січня 1887 року по березень 1889. Вважається, що такі короткі терміни стали можливі внаслідок наявності високоякісних і точних креслень, із зазначенням всіх необхідних розмірів і розрахунків.

Ейфелева вежа, яка відкрилася для відвідувань навесні 1889 року, і яку в народі прозвали «залізною леді», мала приголомшливий успіх. Це дало можливість вже до кінця року відшкодувати більшу частину витрат на будівництво. Незважаючи на багатомільйонний нескінченний потік охочих побачити і побувати на вежі, були й такі, хто категорично не хотів миритися з наявністю подібної споруди в своєму місті. Ще з моменту початку будівництва, творча інтелігенція Парижа і більш того, всієї Франції виступала із різкими висловлюваннями на адресу Ейфеля і його проекту. Відомо також, що понад 300 письменників і художників направили офіційний протест на адресу Паризького муніципалітету, в якому відгукувалися про зведену конструкцію як про «марну і жахливу» будову, «домінуючу над Парижем, як гігантська фабрична димова труба». Їх невдоволення не було прийнято владою до розгляду, Ейфелева вежа була добудована вчасно, і спочатку згідно з укладеним договором демонтаж її повинен був бути здійснений лише через 20 років. Однак ні через 20, ні багато років опісля цього так і не сталося. Вежа виявилося корисною для технічного прогресу, зокрема для проведення експериментів в області бездротового телеграфу, радіо і телемовлення.

Для передачі регулярних телевізійних програм її стали використовувати вже починаючи з 1935 року, а двома десятиліттями опісля на Ейфелевій вежі була встановлена телевізійна вежа, що збільшило висоту конструкції ще на 20 метрів - до 320,75 метрів.

Сьогодні Ейфелева вежа є власністю міста Парижа, а її засновнику Густаву Ейфелю біля підніжжя вежі встановлений позолочений бюст з нехитрим написом, що інформує про його роки життя.

Ейфелева вежа - привабливий об›єкт для туристичних відвідувань. В один момент на ній, без шкоди для конструкції, можуть розміститися 10 400 осіб. Тут крім оглядового майданчика, розташованого на третій платформі, висота якої досягає 274 метри, є ресторани та кафе. Особливий інтерес становить, звичайно, знаменитий гастрономічний ресторан «Jules Verne» («Жюль Верн») у скляній галереї. Він розрахований на 120 місць, але столик в ньому рекомендують резервувати завчасно, надто вже велика кількість бажаючих пообідати, захоплюючись видами Парижа. Середня вартість обіду в ресторані «Jules Verne» складає близько 100 євро, а вечері без вина - трохи більше 200.

Вхід на Ейфелеву вежу платний, розмір суми залежить від віку екскурсанта і від того, на скільки рівнів споруди він хоче піднятися. До першого і другого рівня можна дістатися за власним розсудом на ліфті або подолавши пристойну кількість сходинок пішки, на третій рівень відвідувачів доставляє тільки ліфт.

Цікаві факти про Ейфелеву вежу:

Ейфелеву вежу ненавиділи

Почнемо з того, що Ейфелевої вежі могло б і взагалі не бути. Коли французький інженер Густав Ейфель вперше вирішив звести її в 1887 році, його затія була зустрінута неабиякою критикою і глузуванням. Багато хто з відомих культурних діячів тих часів, навіть підписали документ, в якому було сказано: «Протягом наступних років ми повинні будемо дивитися на огидну тінь ненависної колони із заліза і гвинтів, яка тягнутиметься над містом, як чорнильна пляма».

Одним з найбільших ненависників Ейфелевої вежі став письменник Гі де Мопассан, який потім досить часто обідав у ресторані вежі, так як це було єдине місце в Парижі, звідки не можна було побачити цю «огидну» споруду.

Непереборна перешкода для Гітлера

Під час Другої світової війни, перед тим як Гітлер увійшов до Парижа в 1940 році, французи зіпсували привід ліфта, який не можна було полагодити через війну. Нацистські солдати не змогли дістатися до верхівки вежі, щоб розвісити свої прапори. Люди стали подейкувати, що «Гітлер завоював Францію, але не зміг завоювати Ейфелеву вежу».

Найвище місце для реклами

З 1925 по 1935 освітлений знак автомобільної компанії Citroёn прикрашав три з чотирьох сторін башти. Це було найбільшою рекламною акцією і найвищим місцем для реклами в світі на той час.

Одне з найпопулярніших місць для самогубств

Самогубства, скоєні на Ейфелевій вежі - досить поширене явище. У Франції один з найвищих показників самогубств у світі: 17,5 самогубств на 1000 чоловік. Позбавлення себе життя за допомогою 300-метрової залізної вежі стало третім за популярністю методом самогубства у Франції після отруєння і повішення.

Багато разів люди робили спроби вбити себе, та їх намірам не судилося реалізуватися. Один з найбільш цікавих випадків стався з жінкою, яка стрибнула з Ейфелевої вежі, приземлилася на дах автомобіля, а потім вийшла заміж за власника машини.

Продана двічі

У 1925-му році шахраєві Віктору Люстіга вдалося продати знамениту башту на металобрухт, причому двічі. Він переконав двох різних людей взяти участь у фінансуванні вежі, так як місто більше не могло її утримувати. Люстіг навіть наполягав на хабарі, щоб клієнт міг виграти престижний конкурс торгів міста. Після того, як він отримав гроші, шахрай зник, а через кілька років спробував повторити той же трюк, але невдало.

Копії Ейфелевої вежі

Невеликі копії Ейфелевої вежі можна побачити в багатьох куточках світу: в Лас-Вегасі в США, в місті Шеньчжень провінції Гуандун в Китаї, місті Слобозія в Румунії, у Копенгагені в Данії, у Варні в Болгарії, місті Актау в Казахстані та інших містах.

Олександр Густав Ейфель – той самий чоловік, який в 1885 році створив внутрішню структуру Статуї Свободи.

Ейфелева вежа була споруджена з пудлінгового заліза вищої якості.

При будівництві Ейфелевої вежі було використано 9 441 тонн зварювального заліза.

Щоб створити Ейфелеву вежу, треба було об’єднати в загальній складності 18 038 частин зварювального заліза.

Щоб її пофарбувати, потрібно близько 60 тонн фарби.

Навіть у наші дні фарбування башти здійснюється за допомогою пензлів.

У ясну погоду з вершини вежі відкривається огляд околиць радіусом близько 70 км.

Площа основи Ейфелевої вежі дорівнює 100 м².

При сильних вітрах вершина башти відхиляється в сторони на 15 см.

На бічних сторонах Ейфелевої вежі, трохи нижче першої платформи, зафіксовані імена 72 видатних французьких вчених та інших відомих осіб (по 18 імен на кожній стороні).

У період спорудження вежі був тільки один смертельний випадок, який стався не в робочий час і не має відношення до будівництва.

Олександр Густав Ейфель помер 27 грудня 1923 року в Парижі.

Якщо рахувати від основи, то до першого рівня є 347 сходинок, до другого – 674, а в цілому до самої верхньої маленької платформи третього рівня – 1 710 сходинок.

Сьогодні Ейфелева вежа відкрита для широкої публіки в будь-який день року.

Ейфелева вежа належить місту Парижу і передана на основі поновлюваного контракту компанії з обмеженою відповідальністю під назвою «Суспільство експлуатації Ейфелевої вежі» («Societe d’exploitation de la Tour Eiffel»).