Парк розбитих доріг

Минулими вихідними вирішив прогулятися центральним парком імені Т. Г. Шевченка. Те, що там відбувається сьогодні, змусило задати собі питання - а навіщо ми платимо податки? Якщо громадяни платять свої гроші до бюджету, то цей самий бюджет повинен обслуговувати їх. Інакше втрачається сам сенс платити. Що ж автор побачив у комунальному (тобто об’єкті, який належить громаді Рівного і існує за бюджетні кошти обласного центру) центральному парку? Каруселі не працюють, хоча на Великодні свята багато містян не відмовились би прокататися самі, та вже точно покатати дітей, тим більше що й погода дозволяла. Ну добре, ще не сезон, але сам стан цих каруселей нічого, крім обурення викликати не може.

По-перше, більша їх частина настільки стара та занедбана, що дозволити кататися на ній дітям страшно.

По-друге. Практично всі атракціони настільки застарілі морально, що в нашому міському парку можна сміливо знімати якісь ретрофільми, про радянське життя п’ятдесятих років минулого сторіччя.

Так, скоро всі антикварні розваги пофарбують і якось приведуть до ладу. Однак, що робити з розбитим асфальтом на доріжках та з самою інфраструктурою парку. Всі молоді батьки, яким доводиться гуляти по парку, констатують, що з коляскою в парку дуже важко проїхати. Здавалося б, це дріб’язок, на який можна було б не звертати увагу. Однак, це тенденція, яка на жаль, все більше входить в наше життя. З одного боку, минулого тижня презентується дійсно цікавий проект «малого Версаля», в тому ж парку імені Шевченка. Коли щось з цього буде - невідомо, але поряд бачимо той самий розбитий асфальт, який прокладали ще у минулому сторіччі. Невже не простіше спочатку замінити його, зробити нормальну доріжки, замінити музейні атракціони і вже потім братися за підземелля? Ні, не можна, тому що заміна асфальту в парку - це рутинна процедура, яку повинні регулярно робити, а «малий Версаль» - це гарний піарпривід. На жаль, такі приводи все більше заважають нормальній роботі органів влади.

Пройдемося далі. Про стан покриття тротуарів по вулиці В. Чорновола, на відрізку від парку до майдану Незалежності говорити не доводиться, його треба міняти. Що ж ми бачимо на самому центральному майдані обласного центру? Нормальна бруківка є лише на половині майдану. На другій половині площі - суцільний «совок». При цьому цей самий «совок», а якщо бути більш конкретним - покриття майдану вже повністю розвалилось, і з плит стирчить арматура. Про що можна говорити, якщо навіть в центрі міста, де відбуваються усі офіційні заходи покриття в такому стані.

Таку екскурсію можна продовжувати ще довго. Ситуація була б ще якось зрозумілою, аби у міста грошей не було. Однак вони є. В останні роки автор постійно пише про перевиконання бюджету обласного центру. Чому ж грошей не вистачає на прості справи, які покращать місто, зроблять його комфортнішим для усіх мешканців?

Скільки потрібно грошей, щоб замінити асфальтне покриття в центральному парку? Припустимо, мільйона два. Невже їх не можна відшукати. Звісно можна. Навіть припустимо, що грошей не знайшли. Чи потрібно для управління містом така кількість чиновників, яка є сьогодні? Можна скоротити десятка два управлінців? Впевнений – можна, і ніхто навіть не відчує це. Ось і гроші на парк. Однак, чи це буде зроблено? Відповідь проста - ні. Тому, що скорочувати чиновників повинні самі чиновники. А хто ж підніме руку на свого колегу? На вулиці Лермонтова стоїть адміністративна будівля міськвиконкому. Її з давніх - давен називають «архітектура», хоча знаходяться там різні установи міської влади. Біля споруди на проїжджій частині, багато років розташована яма. Через неї щоденно їздять сотні, якщо не тисячі машин, в тому числі і тих, хто хотів би, щось побудувати в Рівному (тобто інвесторів). Якої думки залишаться ці самі потенційні інвестори про місто, владу та простих рівнян. Відповідь теж зрозуміла. Ось так і живемо…