Що варто знати про штамбову малину:

Такий вигляд малині надають штучно: гілки, що вже відплодоносили, зрізують, а у молодих пагонів верхівки прищипують. Після цієї процедури починається посилений розвиток бічних відростків, їхня кількість може доходити до 10 штук. Уже до першої осені після висаджування малина буде нагадувати невеликий саджанець.

Збирати врожай штамбової малини одне задоволення, кущі виростають високими, практично не хворіють, і мають високу врожайність. Ми розповімо про переваги малинового дерева, сорти, правила вирощування, обрізку і формування штамбової форми.

Переваги штамбової малини

Досвідчені городники виділяють кілька переваг вирощування штамбових сортів перед звичайними:

• Стовбур-штамб товстий, добре тримається, не має потреби в підпірках, витримує вагу ягід.

• За рахунок великої кількості плодоносних бічних пагонів, урожайність штамбової малини набагато вища, ніж у звичайних кущів. Ягідки великі за розміром, важкі, не водянисті, але солодкі, з невеликим вмістом насіннячок.

• Холодостійкість (урожай можна збирати до появи перших заморозків).

• Невибагливість у догляді.

• Кущі штамбової малини пряморослі й можуть досягати висоти до 2 метрів, тому ягоди зручно збирати й вони добре визрівають.

Сорти

Малинове дерево вирощують зі штамбових сортів малини: Здоровань, Казка, Галактика. Однак найбільше полюбився садівникам сорт Тарус. Він має найбільшу врожайність, ягід багато й вони досить великі (до 12 г). Сорт не має потреби в додатковій обрізці, достатньо формуючого прищипування.

Якщо вирощувати малину як посадковий матеріал на продаж, то варто звернути увагу на сорт Здоровань. У порівнянні з Тарусом, цей сорт краще приживається й адаптується на новому місці, тому що має сильну кореневу систему.

Вирощування та догляд

Перед тим, як посадити малинове дерево на дачі, потрібно обов’язково врахувати особливості його вирощування і догляду.

Саджати малинове дерево потрібно тільки навесні, коли температура повітря стабілізувалася, і не опускається нижче 15 градусів тепла. Якщо висаджування зробити восени, то рослина не встигне зміцніти, і загине при перших заморозках. В перший рік посадки врожай ягід буде не дуже великим. Тільки до другого року життя дерево покривається плодоносними гілками з ягодами, через укорочені міжвузля, що розташовані щільно одне до одного.

Висаджують рослини на відстані метра одну від одної, між рядами варто робити відступ близько 2 метрів. Роблять це тому, що кущі малини виростають широкими і з густими гілками.

Особливості поливу

Штамбові сорти вимагають рясного поливу: відро води з періодичністю раз на тиждень.

Важливо не перестаратися у вологу погоду, вода не повинна стояти, інакше загниє коренева система. На місці висаджування рівень ґрунтових вод не повинен перевищувати 1,5 метри.

Підготовка ґрунту

Для висаджування підходить тільки родючий ґрунт, попередньо вдобрений перегноєм або гноєм. При відсутності органіки варто скористатися мінеральними підживленнями, при повній відсутності добрив урожай буде невеликим і не визріє. Через 10 років ґрунт під малиновим деревом буде виснажений, тому рослину потрібно пересадити в інше місце, щоб рослині вистачало мікроелементів. На місці старих посадок рекомендується вирощувати злакові сидерати, строк відновлення грядок для розведення нових малинників – 5 років.

Догляд

Ґрунт під кущами в обов’яз­ковому порядку варто обробляти культиватором і граблями, підсипати тирсою з торфом або компостом. Прополка заважає ґрунту перегріватися, розпушування відкриває повітрю доступ до кореневої системи; підвищує родючість землі, заважає росту бур’янів і втримує вологу.

Якщо взимку передбачаються сильні заморозки, гілки після закінчення плодоносіння варто пригнути до землі до весни й укрити дихаючим агроволокном. Якщо цього не зробити, то пагони після морозу стануть тендітними і ламкими, а можуть і повністю загинути.

Як прищипувати

Щоб одержати врожай два рази на рік, прищипування варто проводити восени, а навесні зрізати тільки засохлі й підморожені гілки. Якщо процедуру робити спочатку восени, а потім повторно навесні, то зібрати ягоди вийде тільки один раз у сезон, але, за рахунок збільшення кількості гілочок, їх буде набагато більше.

Таким чином можна щорічно контролювати врожайність, плануючи поїздки на відпочинок або об’єми заготівель на зиму. Після кожного прищипування рослину обов’язково варто обробити хімічними засобами від захворювань, можна використовувати садовий вар, або 3% розчин йоду.

Формування крони 

Щоб виростити малинове дерево з плодоносною «кроною» варто проводити обрізку у два етапи. Перше прищипування проводять у травні, відразу після першої посадки. Бажано, щоб висота куща, що висаджується, уже досягла 60 см. На це варто звернути увагу при покупці саджанців штамбової малини. Довжину пагонів укорочують на 5-10 см, це допомагає утворенню нових розгалужень у місцях зрізів.

У наступному році навесні, нові гілочки – другого порядку, які виросли в місцях первинних зрізів, піддаються вторинному прищипуванню. Після того як закінчаться заморозки, їхню довжину зменшують на 15 см. Зі зрізів знову виростають нові пагони – третього порядку, які восени дадуть урожай. 

Штамбові сорти малини не вимогливі до догляду. Такий вид вирощування кущів дуже зручний при зборі врожаю й візуально прикрасить ділянку, особливо під час цвітіння і плодоносіння. При правильному догляді малинове дерево дає багатий урожай великих і солодких ягід.

Кілька порад городникам щодо вибору органічних добрив

Одна з основних умов отримання гарного врожаю, це висока родючість ґрунту. Внесення органічних добрив у ґрунт дозволяє збагатити його корисними елементами та отримати екологічно чистий врожай.

Гній

Це природне органічне добриво. Здавалося б, він вже чим може нашкодити ґрунту? Але нерозумне внесення гною в ґрунт так є само шкідливим, як і його недостача. Досвідчений городник ніколи не буде вносити сирий гній у ґрунт, а пропустить його через компост. Гній великої рогатої худоби, що утримується на солом’яній підстилці, має всі найважливіші живильні речовини. Йому під стать кінський гній, але він занадто теплотворний. Кінський гній гарний для раннього набивання парників. Як добриво його застосовують у вигляді компосту. 

Пташиний послід

Послід домашнього птаха, особливо курячий послід, - дуже сильне добриво. У ньому міститься азоту більше, ніж у гної, містяться в ньому також фосфор і калій, але в значно менших кількостях. Чому ж при такому суперскладі, запитаєте ви, пташиний гній так неактивно використовується. Причин в основному дві. По-перше, у пташиного гною вкрай неприємний запах, по-друге, у ньому міститься велика кількість насіння бур’янів і яєць гельмінтів. До того ж свіжий послід занадто активно реагує, через що й може заподіяти шкоду рослинам.

Правда, наука знайшла вихід. Сьогодні промисловість пропонує городникам використовувати сухий пташиний послід. Його виготовляють за допомогою термічного сушіння при дуже високих температурах . У результаті виходить гранульоване добриво сірого кольору. Неприємний запах, щоправда, залишається, але з первісним його вже не зрівняти. Живильні речовини в сухому посліді зберігаються, а от насіння бур’янів, яйця глистів і мух гинуть. Сухий послід варто розводити водою з розрахунку 100 г на 10 л води, настоювати й використовувати для підживлення рослин у період вегетації. 

Ще краще готувати компост, змішуючи сухий послід і торф у співвідношенні 1:2. При бажанні можна додати в такий компост і мінеральні добрива.

Зелене добриво

Чудове органічне добриво - трав’яний живильний розчин. Як його приготувати? Нарвати трави. Найкраще почати з кропиви. Траву порубати, а потім скласти в пластмасову або дерев’яну діжку й залити водою. Під час бродіння рідота буде пінитися, тому діжку доверху заливати не можна. Трав’яну рідоту потрібно щодня помішувати палицею, щоб вийшов кисень, який скопився. У сонячне, тепле літо зелене добриво буде бродити особливо сильно. 

Часто городники скаржаться, що трав’яна рідота видає занадто сильний, неприємний запах. Його можна позбутися, якщо додати в рідину кілька крапель екстракту валеріани. Приблизно через два тижні рідота просвітліє. Бродіння закінчилося, зелене добриво можна застосовувати. 

Рідоту з кропиви не можна використовувати в нерозбавленому вигляді. Її треба розвести водою у співвідношенні 1:10. Поливати потрібно під корінь. Кропив’яна рідота добре підживлює виснажені посадки помідорів, капусти, селери, огірків. А от для квасолі, гороху й цибулі це добриво не підходить. 

Природні мінерали

До групи натуральних мінеральних добрив можна віднести й поліпшувачі ґрунту, наприклад, кам’яне борошно. Це кам’яний пил, відхід каменоломень і промисловості, що обробляє камені. Склад борошна залежить від гірських порід, що переробляються. Найціннішим є кам’яне борошно із граніту й базальту, воно служить джерелом мікроелементів і мінеральних речовин, має здатність затримувати велику кількість води, що важливо для поліпшення піщаних ґрунтів. Взагалі будь-яке кам’яне борошно поліпшує структуру ґрунту, затримує винос з нього живильних речовин. 

Особливо добре зв’язує живильні речовини й поліпшує грудкувату структуру ґрунту кальцій. Він нейтралізує зайву кислотність. При цьому треба мати на увазі, що дозу кальцієвих добрив завищувати не можна, інакше реакція ґрунтового розчину виявиться лужною. Поправити помилку буде важко, і луг ушкодить рослинам. Кальцій вносять потроху й направлено. Наприклад, на суглинках кам’яний пил, що містить кальцій, можна застосовувати тільки один раз.