Олег Червонюк: «На Льонокомбінаті вже шиють джинси»

Власник рівненського Льонокомбінату Олег Червонюк розповів про ідею запуску джинсового виробництва, труднощі її втілення в українських реаліях, про нинішню ситуацію на споживчому ринку та про те, хто нам допоможе будувати успішну процвітаючу країну.

Про джинси

- Ідея створення джинсів у нас визріла давно. В Україні джинси шиють, але лише підприємства, які належать великим іноземним корпораціям. Тобто готова продукція не надходить на український ринок. Ми ж із самого початку вирішили, що головним покупцем наших джинсів повинні бути саме українці. Технологія пошиття джинсів досить складна. Роботу над проектом «GOLDI Jeans» розпочав мій син Дмитро, але, на жаль, через трагічну загибель він не встиг втілити ідею у життя. Сьогодні ми вже запустили джинсове виробництво. Поки що випускаємо пробні партії, але плануємо вийти на випуск 5 – 10 тисяч пар на добу.

Про ситуацію на споживчому ринку

- Ринок споживання зменшується – це проблема, про яку чомусь не говорять наші посадовці. Тобто в Україні все менше стає людей, які щось купують. Таким чином ми стикнулися з проблемою, яка в перспективі несе ризики для всього реального сектору економіки держави. Менше купуватимуть – менше податків заплатять виробники, а це додатковий удар по бюджету, пенсійному фонду. На жаль, влада не приймає ефективних рішень, щоб зупинити трудову міграцію і дати бізнесу можливість створювати нові робочі місця в Україні.

Про місцеву владу

- Як місцеве управління торгівлі Рівного сприяє рівненським виробникам? На нашому підприємстві працює 700 чоловік. Усі вони отримують нормальну зарплату, за них сплачуються податки. Але ми не можемо в центрі Рівного збудувати власний торговельний центр. Сьогодні такі орендні ставки, що 40% вартості будь-якого товару – це витрати на оренду. Тобто ми могли б продавати нашу продукцію рівнянам на сорок відсотків дешевше, - наголошує Олег Червонюк.

- Дуже багато говориться про те, що треба збільшувати зарплати. Так, треба. Але, може краще нашій владі попрацювати над тим, щоб зменшити ціни, і тоді на свої зароблені гривні прості українці зможуть купити більше. Наших чиновників це не цікавить. Така сама ситуація з управлінням промисловості. Потрібно допомагати тим, хто хоче і може створювати нові виробництва. Не ставити їм «палки в колеса», а навпаки – пропонувати землю, допомагати оформляти необхідні дозволи, проводити комунікації до нових підприємств. На практиці ми всього цього не бачимо.

Про Україну

- Це міф, що комусь, поза межами нашої держави, потрібна багата процвітаюча Україна. Всі сусіди, може, хіба що за винятком Білорусі, хочуть, щоб ми були, в кращому випадку, резервуаром дешевої робочої сили та споживачами їх продукції. Нам ніхто не допоможе будувати процвітаючу Україну. Лише українці самі, власними коштами можуть збудувати нові фабрики та заводи, налагодити випуск української продукції. Усвідомлення власної самодостатності для українців - це рушій розвитку, успіху нашої країни.