Єлизавета I: незаймана або розпусниця?

А чи був хлопчик?

У Єлизавети було дуже мало шансів стати королевою. Батько Генріх VIII стратив її матір, свою другу, колись пристрасно кохану, дружину Анну Болейн за звинуваченням у зраді, коли дівчинці не було і трьох років. Правда, незважаючи на таку долю матері, Єлизавета залишилася в ряду можливих наступників престолу і стояла в черзі третя. У третьому шлюбі Генріха народився, нарешті, довгоочікуваний спадкоємець, майбутній король Едуард. Другою значилася старша сестра Марія - від першого шлюбу короля з Катериною Арагонською.

Існує легенда, що в 10 років Єлизавета померла під час однієї з епідемій, а її прислуга так злякалася гніву короля, що в сусідньому містечку Бізлі терміново відшукали схожого на принцесу хлопчика (підходящої дівчинки не знайшлося), одягли його в одяг Єлизавети і назавжди залишили нею. Судячи з усього, 10-річний хлопчик мав незвичайну здатність до перевтілення.

Цієї версії дотримуються жителі Бізлі, розповідають навіть, що в наш час знайшли кам’яну домовину з останками дівчинки, яка, безумовно, була Єлизаветою. Надав цій легенді ймовірності на початку ХХ століття відомий письменник Брем Стокер, автор «Дракули», який опублікував книгу «Відомі самозванці». Звичайно, теорія тріщить по швах. Крім сумнівів в існуванні настільки геніального хлопчика-артиста, є більш приземлене пояснення: Генріху було мало діла до своєї дочки - в перші роки після страти Анни Болейн він і зовсім не бажав її бачити, проте потім, завдяки наступним своїм дружинам, пом’якшав. Тому який сенс був так боятися повідомити йому про смерть дочки?

Заміжня за Англією

«Королівська черга» просувалася досить швидко. Після смерті Генріха на трон зійшов дев’ятирічний Едуард, який прожив в якості короля всього сім років і помер в 16 від туберкульозу. Затята католичка Марія, що прийшла йому на зміну після заворушень, пізніше прозвана Кривавою, царювала п’ять років.

Після її смерті на престол вступила Єлизавета. Вона не була одружена, і парламент, і Таємна рада звернулися до королеви з вимогою вибрати собі чоловіка, щоб забезпечити країну спадкоємцем. Однак заміж вона не поспішала, заявляючи, що повінчана з Англією. Деякі сучасники стверджували, що королевою керує голова, а не серце. І дійсно, вона була мудрою правителькою: зуміла пом’якшити конфлікт між католиками і протестантами, уникнувши громадянської війни, перемогла шотландців, зробила Англію володаркою морів.

Парад наречених

Серед претендентів на руку і серце Єлизавети був весь цвіт європейських правлячих будинків. Очолював «список» женихів Філіп II, що колись був чоловіком Марії. Розглядалися також варіанти вийти за ерцгерцогів Фредеріка і Карла Габсбургів, шведського кронпринца Еріка, герцога Анжуйського. І навіть Іван Грозний бажав поріднитися з Тюдорами.

Відомі його листи до Єлизавети, що стали, треба сказати, досить грубими після можливої відмови королеви англійської. Коротко - він писав, що вважав її гідною і мудрою правителькою, і тим, що вона його відкинула, він вкрай розчарований: «Ти ж перебуваєш в своєму дівочому званні, як будь-яка проста дівчина». Її відповідні листи російському цареві не збереглися, а, може бути, їх і не було?

Те, що королева всіляко намагалася уникнути заміжжя і досягла успіху в цьому, багато вчених пояснюють її марнославством і небажанням ділити трон з чоловіком. Не можна не враховувати і вплив на Єлизавету долі її страченої матері - хто ж захоче виходити заміж після такого? Висловлюється навіть версія про те, що Єлизавета з народження була гермафродитом, за оцінками експертів, 0,05-1,7% людей народжується з інтерсекс-варіаціями, тобто у дівчинки, наприклад, може бути відсутнім матка, а замість неї будуть нерозвинені яєчка . Але ніяких доказів цьому відносно королеви-діви не існує.

Чи дозволено королеві особисте життя?

Єлизавета з дитинства дружила з Робертом Дадлі, графом Лестером. Існує безліч свідчень їх високих довірчих і ніжних відносин. Що й казати: коли Єлизавета захворіла на віспу і побоювалася за своє життя, вона призначила лордом-протектором Англії саме Дадлі, жорстко заявивши придворним, що між нею і сером Робертом «ніколи не було нічого вульгарного».

Роберт Дадлі, граф Лестер

Однак чутки про їхній роман, звичайно ж, йшли супроти величезною швидкістю, незважаючи на те, що Дадлі був одружений. Олії у вогонь підлила смерть його дружини, яка впала зі сходів і зламала шию. Проводилося розслідування, і не виключалася думка про те, що до нещасного випадку доклали руки закохані. Це виглядає досить абсурдно: адже якби Єлизавета дозволила собі вийти заміж за друга-вдівця, вона б навік погубила свою репутацію, про яку піклувалася більше всього. З появою сина у 1587 році була дивна історія. Чи то іспанцями було захоплено шпигуна з листом про те, що виявлений позашлюбний син Єлизавети, то чи в результаті корабельної аварії на іспанському березі врятувався молодий чоловік 27 років, який заявив, що він нащадок англійської королеви і Дадлі. Звали його Артур Дадлі, він нібито був вихований в родині Роберта Саузерна, який лише на смертному одрі відкрив юнакові таємницю його народження. Цьому навіть є непрямі докази. Збереглися особисті молитовники Єлизавети, і як раз в рік передбачуваного народження Артура в них з’являються слова молитов, не характерні до тих пір для королеви. Вона просить милості за якийсь страшний гріх: «Я залишила тебе, про Господь мій творець, я відійшла від тебе, мій рятівник». І начебто їй було нема за що так каятися. Але авторитетні вчені вважають, що навіть самі правдоподібні історії самозванців - це всього лише популярні легенди.

Єлизавета пишалася своїм образом королеви-діви. При цьому вона була дуже приваблива і спортивна в юності, поважала моду, прекрасно танцювала, навіть коли їй було вже за 60. Вона ревно стежила за своїм зовнішнім виглядом і не хотіла старіти. Любов до все більш і більш пишних нарядів і прикрас пояснюють тим, що це відволікало увагу від старості. В останні роки життя королева багато хворіла, впадала в меланхолію, тобто депресію. У 1603 році, на 70-му році життя, вона захворіла, відмовлялася від лікування, і вже не оговталася. Існують два варіанти останніх слів Єлизавети: «Віддам все, що у мене є за мить життя» або «Це моя єдина обручка» (мається на увазі перстень, надітий в день коронації). Правда, очевидці королівської смерті ні про які її слова не писали, так що, швидше за все, обидва варіанти - лише легенда.

Всі свої таємниці Єлизавета забрала в могилу, але інтерес до них не пропадає до сих пір. До речі: існує версія, що Шекспіром насправді була королева Єлизавета, і драматургія була одним з її таємних захоплень. Це, звичайно, не більше ніж легенда, тим більше, що Шекспір творив і після її смерті аж до 1613 року.