Літайте... потягами…?!

З усіх сегментів нашої вітчизняної туристичної індустрії літом 2018 року не пощастило закордонному пляжному відпочинку. Ні, теплі моря залишились теплими, і пляжі з готелями теж нікуди не зникли, але для тисяч українських мандрівників відпустка вже зіпсована і замість приємних вражень від іноземних курортів, самими головними спогадами ще довго будуть аеропорти, де вони багато годин просиділи в очікуванні рейсу та «відпочинок» на ресепшені готелів, де їх не хотіли поселяти.

Що ж сталося і наскільки проблеми туристичної галузі є серйозними?

Для початку спробуємо зрозуміти чим є для нас популярні курорти Туреччини, Єгипту, Грузії та Тунісу. Це, в першу чергу, недорогий відпочинок, навіть у порівнянні із вітчизняним Коблево чи Одесою. При цьому сервіс за кордоном вищий, та й престижніше відпочивати не в Україні. Єдине але - до всіх цих закордонних мрій треба летіти і летіти здебільшого чартерними рейсами. Ось тут і вилізла стара хвороба нашої туристичної галузі. За даними Української асоціації туристичних агентств усього в Україні, станом на 4 липня 2018 року, є в наявності 25 літаків 9 авіакомпаній, які здійснюють чартерні рейси. Для початку розберемося що ж таке чартер. Для прикладу - якщо у фірмі вирішили провести корпоратив на природі, то для того, щоб вивезти та повернути назад його учасників, замовляють автобус. Те саме і з літаками. Коли туристична компанія продає вам тур, вона ж бере на себе ваші транспортні проблеми. Для цього замовляється літак. Все просто, але тільки в теорії. Зрозуміло, що на таку країну, як Україна, 25 бортів для чартерних перевезень це дуже мало. Однак, купувати більше літаків ті ж авіакомпанії не можуть, тому що наші люди звикли літати у відпустки тоді, коли їм це зручно - з середини червня по кінець серпня, на новорічні канікули і на початок травня. Таким чином, перед авіакомпаніями стоїть непроста альтернатива - або тримати резервні літаки, які будуть більшу частину року літати мало, або в період пікових навантажень пробувати наявним парком повітряних суден обслуговувати армію відпочивальників. Звісно, перевізники обирають другий варіант. При цьому крики наших чиновників про необхідність навести лад у галузі авіа­перевезень не більше ніж піар - заяви. Для того, щоб хоча би щось покращилось в авіаційній галузі треба в цю галузь влити немалі кошти і, саме головне, забезпечити платоспроможний попит на авіаперельоти. Не першого, ні другого зробити нереально. Додатковим чинником, який погіршує і без того невеселу картину є бідність нашого населення. Відпочинок на закордонних курортах може бути тільки двох видів - гарно і дорого, або ж дешево і погано. Гарно і дешево - це мрія, яка все більше відходить у ту далечінь, коли долар був по 5 гривень. Сьогодні потрібно розуміти - та сама Туреччина починається для невеликої родини з трьох чоловік від тисячі доларів за тиждень, і це при всіх ризиках вітчизняного туристичного сектору. Якщо ж та сама родина хоче відпочити без проблем, то краще летіти не з України, а, наприклад, з Польщі і розраховувати на витрати вже у дві тисячі доларів. Це без екскурсій та додаткових витрат. Багато з нас мають можливість витратити такі кошти на літній відпочинок? При середній зарплатні в двісті доларів на місяць - це явно нереально. Тому й туроператори роблять все можливе, аби здешевити тури, а авіаперевізники використовують усі можливості, аби по максимуму використовувати наявний парк стареньких Боїнгів, Аербасів та Макдонел - Дугласів.

Прикладів зіпсованого відпочинку все більше і більше, але і бажаючих зіграти у гру як дешево і якісно відпочити за кордоном менше не стає.