Тибетські таємниці атлантів

Про те, що в ті далекі часи відбувалося з нашою планетою і описав докладно цей священнослужитель, книгами якого зачитуються багато за кордоном. Спочатку була 3-місячна підготовка. Тільки після різних незвичайних випробувань, озброївшись факелами, ченці повели Рампу потаєними ходами під монастирем. Досягнувши кінця довгого коридору, вони привели в рух величезний кам’яний блок. Він зі скреготом повернувся, і за ним відкрився темний тунель, пахло затхлістю, ладаном і прянощами. Пройшовши його, ченці вперлися в масивні золоті двері, які відкрилися самі собою.

За ними було велике підземелля. Лише троє з усіх ченців, котрі супроводжували Рампу, продовжили шлях разом з ним. Вони йшли дуже довго… Спочатку були холод і тиша, потім тіла почали пронизувати електричні розряди, та такі, що руки у всіх почали світитися.

Незабаром в мерехтливому світлі ламп показалися гігантські статуї, покриті золотом і дорогоцінним камінням. За черговими дверима відкрився вузький звивистий прохід. Потім з’явилася величезна ніша, відлита із золота, в середині якої знаходився чорний будинок – склеп. Стіни його покривали загадкові символи. Усередині стояли три відкритих саркофага з чорного каменю з малюнками і написами на невідомій мові.

Рампа заглянув в саркофаги: його погляду з’явилися три оголених тіла, все в золоті. Це були двоє чоловіків і жінка. Лобсанга вразив їх зріст – більше трьох метрів у жінки і понад п’ять у чоловіків. Голови їх були величезні і сходилися конусом на маківці. Незграбні щелепи, невеликий рот, тонкі губи, довгий тонкий ніс. Грудні клітини дуже великі, а статеві органи чоловіків втягнуті в тіло. Здавалося, гіганти сплять.

Один з ченців сказав тихо: «Ось воно – коло присвячених… Ти побачиш зараз минуле, дізнаєшся майбутнє, але випробування буде нелегким. Чи готовий ти, Лобсанг?», Рампа відповів ствердно. Його підвели до кам’яної плити, встановленій між саркофагів. Лама сів на неї і звів руки до неба долонями вгору, як його вчили. Між тим супроводжуючі поклали на кожен саркофаг і на плиту запалені палички ладану і… зникли, закривши за собою важкі двері.

Рампа залишився один з тими, хто жив в доісторичну епоху. Лампа, залишена ченцями, згасла. Запанували непроглядна темрява і гнітюча тиша. Лама став робити дихальні вправи, щоб зануритися в транс. Тіло його напружилося, суглоби почали замерзати. Потроху все стало затягуватися блакитною пеленою. Ламі стало здаватися, що він знаходиться всередині величезної живої змії. Потім зрозумів, що летить звивистим тунелем, відділяючись від свого фізичного тіла. Навколо голови Рампи виник золотий німб, від астрального тіла до фізичного простяглася вібруюча нитка з блакитного срібла.

Несподівано Лобсанг почув уривки розмови, сміх, десь вдалині задзвенів дзвін. Темрява стала розсіюватися. Почувся шум хвиль, вітерець приніс запахи моря. І тут включилися всі почуття – Рампа відчув, що лежить на піску під жарким сонцем. Поруч шелестіло листям пальми. Але ж Рампа ніколи в житті не бачив ні моря, ні пальм.

Почулися голоси, і з пальмового гаю вийшли червоношкірі гіганти. У свідомості Рампи стали виникати незвичайні думки. Хтось йому їх диктував. Давним-давно, розповідав невидимка, Земля була ближче до Сонця і оберталася в протилежний бік. Доба були коротша, клімат – спекотніший. Тоді-то і виникла велика цивілізація атлантів. Вони вміли багато чого. Відкрили електрику, винайшли фотографію, навчилися літати в космосі, підкорили атомну енергію і гравітацію…

Але ось якийсь космічний об’єкт вторгся в Сонячну систему, порушуючи сформований порядок. Він змінив орбіти планет, змусив нашу Землю обертатися у зворотному напрямку. Океанські води здибилися, почався потоп, землетрус. Тибет піднявся високо над рівнем моря, клімат плоскогір’я став холодніше.

***

У священній книзі тибетців «Дзян» говориться, що майже 10 тисяч років тому велика частина Землі на Заході затонула в районі нинішніх Карибських островів і Мексиканської затоки. Тепер Рампа зрозумів, звідки жителі Тибету дізналися про катастрофу, що сталася на іншій стороні Земної кулі. Вони дізналися про неї від атлантів, які врятувалися.

Лобсанг докладно описує зовнішній вигляд атлантів. За словами Рампи, жителі Атлантиди мали розвинене «третє око», який використовували як орган налаштування своєї психічної сили на частоти навколишнього світу. За допомогою психічної енергії атланти налаштовувалися на хвилі каменю, протидіючи силі гравітації, і переміщували величезні тяжкості на великі відстані. Саме так були побудовані єгипетські піраміди, вік яких 75-80 тисяч років, а не 4000 років, як вважається.

Колір шкіри атлантів розкриває, чому люди здавна шанували червоний. Саме він був кольором емблем і прапорів імператорів, принців, кардиналів. Богів часто малювали червоною фарбою, так само як і героїв. Єгиптяни використовували помаду червоного кольору, а вищі чини католицької церкви носять пурпурні мантії. Більш того, колір крові асоціюється у багатьох народів з верховною владою, тріумфом і славою. Характерно, що ім’я першої на землі людини, Адама, перекладається як «червоний».

Ті троє атлантів, що лежали в саркофагах в печері, судячи з усього, перебували в стані сомати. У всіх релігіях Сходу так називається стан, у якому тільки й можна досягти головної задачі людини – стати мудрим. У сомати у людини сповільнюється обмін речовин, рідше стають пульс і дихання, він відчуває, що душа його виходить з тіла, яке він «бачить » з боку. У цьому стані людина вбирає в себе всю мудрість Всесвіту. Тіло в сомати кам’яніє – стає дуже щільним, здатним століттями зберігатися при особливих умовах і ожити при поверненні душі в тіло. Головне з цих умов – температура + 4 ° С, характерна для печер, глибоких бункерів, гробниць в пірамідах.

***

Треба зауважити, що Рампа не єдиний, хто побував в тайниках Тибету. Тому не дивно, що сьогодні, читаючи цю схвильовану розповідь 80 -річної давності, ми вже знаємо кілька гіпотез про призначення цієї схованки. Цілком можливо, говорять дослідники, що печери Тибету – свого роду сховище генофонду людства, зараз в них «законсервовані» люди першої земної цивілізації. Після загибелі атлантів людство на планеті відроджувалося за рахунок використання цього генофонду неодноразово. Але кожен раз наступав регрес у розвитку суспільства та здичавіння людей.

Нарешті, спроба відродження нашої цивілізації вдалася приблизно 18000 років тому, коли в якості праотця людства виступив Будда – один з ранніх атлантів. Почався поступовий прогрес. На жаль, зараз світ знову деградує – війни, конфлікти, релігійні чвари… І знову хтось із наших сучасників чи онуків зануриться в сомати, щоб стати праотцями і праматерями нової цивілізації в разі загибелі нинішньої.

Якими будуть люди майбутнього? Мабуть, зовні вони залишаться схожими на нас. Не виключено, що люди будуть вище ростом, збільшиться череп, зникне рослинність на обличчі, голові й тілі – у атлантів не було її. Але головні відмінності слід очікувати не в зовнішньому вигляді, а в зміні здібностей, способу життя.

Зараз можливості людини сприймати і переробляти інформацію вже не відповідають потребам – адже потік її швидко зростає. У результаті терміни навчання вже зараз досягають 15-20 років. Для усунення цього нова людина повинна володіти можливістю отримувати інформацію якимось принципово іншим способом. Зменшиться залежність людини від суспільства. Відпаде необхідність у використанні технічних засобів, таких, як комп’ютери в навчанні і в лікуванні. Всі необхідні знання для життя і підтримки здоров’я людина отримуватиме як абонент інформаційного поля, як було в епоху атлантів.

***

Але чим же закінчилася зустріч Рампи з душами сплячих в саркофагах гігантів ?

… Картини минулого поступово згасали в свідомості лами. Нарешті він отямився, повернувшись у своє тіло. Увійшли три ченці зі свічками в руках.

– Він живий! – Закричали вони. – Він повернувся!

Виявилося, що Рампа пролежав на лавці цілих три дні і три ночі. Він промерз до кісток і страшно зголоднів. Але Рампа був щасливий, він доторкнувся до таємниці вічності, на власні очі спілкувався з «червоними богами ».