Замість куща – деревце

1. На початку серпня зробіть посадку товстого голого літнього пагона на постійне місце і прищипніть його верхівку.

2. На майбутній рік, коли у нього на верхівці з’являться пагони, знову ж у серпні виконайте прищіпку кожної з нових гілочок. Усі пагони та листя, що будуть розташовуватися нижче довжини, що ви встановили, видаліть. Те ж саме стосується і прикореневих відростків.

3. На третій рік зверніть увагу на досить густу крону. У цей час потрібно буде прищипнути верхівку кожної гілочки, а також, як і торік, знищити всю прикореневу поросль і пагони, розташовані нижче встановленої довжини. До речі, цим літом ваше деревце порадує вас своїм першим незначним урожаєм.

4. Четверте літо принесе із собою значне плодоносіння. Штамб на той час уже оформиться, однак прищіпку необхідно буде зробити точно так, як і торік, так ще до того ж і вирізати всі чорні та гілки, що встигли зостаритися. Аналогічні заходи чекають вас і в наступні роки.

Потрібно відзначити, що живе штамбова смородина приблизно на чотири роки більше, ніж звичний для всіх порічковий кущ, а це значить, що деревце буде радувати вас своїми великими плодами протягом майже двох десятків років.

Плюси штамбового вирощування

- полегшується процес збору плодів;

- удосконалюється догляд;

- штамбові культури менше хворіють, оскільки гілки не стикаються із землею;

- такі деревця легше захистити від комах-шкідників, що сховалися на зиму в ґрунті - надягнути на стовбур ловчий пояс;

- ґрунт під штамбовою смородиною зручніше обробляти;

- під ними можна навіть зробити посадку культур, які володіють фітонцидними властивостями, що допоможе віджахнути настирливих шкідників і, як наслідок, різко скоротиться не тільки кількість обробок, але й бур’янів.

Мінуси штамбового вирощування

Звісно ж, у кожному методі вирощування ягідних кущів є й свої недоліки:

- оскільки рослини будуть високими, то взимку сніг їх повністю не накриє, що досить небезпечно для окремих регіонів;

- штамбова смородина буде більшою мірою піддана сильному вітру та у меншому ступені захищена. Коли наступлять весняні заморозки, їй потрібен своєчасний догляд, прищіпки та видалення старих гілочок.

Якщо ви також хочете обзавестися подібним деревцем, то зробити це не так вже і складно, оскільки ні до яких щеплень вам вдаватися не доведеться.

Це чудо додасть вашій ділянці екзотичний вигляд, якщо посадити його, наприклад, уздовж доріжки. Чим не своєрідна алея вийде? Повірте, без цікавих поглядів сусідів ви не обійдетеся.

Вирощувати штамбовим способом можна як червону смородину, так і білу, і чорну.

До речі, те ж саме можна сказати і про аґрус, а багато хто застосовує такий метод навіть стосовно троянд.

Які бувають чорнобривці, та чим вони корисні для саду та городу

Чорнобривці знайомі нам з дитинства. Їхня популярність пояснюється невибагливістю, а також рясним і тривалим цвітінням.

З величезної кількості видів (за деяким даними майже 50-ти), що зустрічаються в природі, найпоширеніші три види культурних чорнобривців:

- Чорнобривці прямостоячі, які відомі також, як африканські. Є найвищими серед чорнобривців. Висота їх потужних, розгалужених кущів досягає 30-100 см. Вони мають найбільші до 15 см, як правило, махрові суцвіття однотонного забарвлення.

- Чорнобривці відхилені, інша назва - чорнобривці французькі (тагетес патула). Ще можете зустріти таку назву як чорнобривці розкидисті. Формують досить компактні кущики з безліччю квіток, що відрізняються різноманітною колірною гамою. Висота кущів рідко перевищує 60 см. Квітки зібрані в махрові і немахрові суцвіття, діаметр яких досягає не більше 8 см.

- Чорнобривці тонколисті, або мексиканські. Досягають 15-40 см у висоту, а завдяки пагонам, що сильно гілкуються, мають дуже витончений зовнішній вигляд. Рослини частіше кулястої форми, досить компактні. Листя дрібне, сильно розсічене. Суцвіття прості, немахрові, розміром 2-3 см.

Чорнобривці тонколисті в порівнянні з першими двома представниками зустрічаються набагато рідше.

За висотою пагонів чорнобривці прямостоячі і відхилені ділять на наступні групи:

- карликові - до 20 см відхилені;

- низькорослі - до 30 см відхилені та до 45 см прямостоячі;

- середньорослі - 30-60 см відхилені та 45-60 см прямостоячі;

- високорослі - до 80 см прямостоячі;

- гігантські - більше 80 см прямостоячі.

У чому користь чорнобривців

З видами тагетеса вже познайомилися, а от чи всі вони однаково корисні для саду-городу? І чим саме вони корисні?

Зверніть увагу, що тагетес тонколистий менш корисний, чим чорнобривці прямостоячі й відхилені. Ці два види чорнобривців (відхилені і прямостоячі) часто вирощують і використовують як сидерати для знезаражування городу від нематод і фузаріозу. Як сидерати чорнобривці вирощують на грядці близько 60 днів, а потім зашпаровують їх у ґрунт. У такому вигляді залишають грядку відпочивати протягом місяця й лише після цього висаджують будь-які культурні рослини. Вважається, що тагетеси гарні попередники для шавлії, ячменя й кукурудзи.

Також для знезаражування ґрунту можна проробити наступне: восени зберіть всі кущі чорнобривців і не викидайте на компостну купу, а подробіть і розсипте на грядках (дробити їх легко за допомогою спеціального садового шредера). Далі або залишіть у вигляді мульчі, або злегка закрийте в землю за допомогою пласкоріза Фокіна або іншого культиватора (тільки не перекопуйте і не зорюйте город).

Чорнобривці знезаражують ґрунт від грибів, що викликають фузаріоз і відлякують нематод. Тагетес використовують для боротьби з різними шкідниками саду та городу. Не люблять запах цих квітів клопи, попелиця, блішки та навіть паля. Також їх запах не подобається колорадському жукові (пам’ятайте про це, коли будете саджати картоплю).

Ми ж можемо скористатися відлякуючими властивостями тагетеса для захисту культурних рослин. Обсадіть грядки цими квітами і нехай вони не тільки прикрасять город, але й принесуть йому користь.

Чорнобривці також гарні охоронці від шкідників троянд, флоксів, гладіолусів, капусти, помідорів, перців, у тому числі допомагають упоратися з нематодами. Відлякують вони нематод і від цибулі-порею, моркви, селери. Із цією ж метою можна посадити їх поруч із суницею (полуницею) і картоплею. Гарні чорнобривці й поблизу з огірками, тому що служать їм захистом від попелиці.

До речі, хоча чорнобривці і відлякують попелицю, але самі іноді можуть нею вражатися. Але це відбувається не завжди. У цьому плані красоля більш вразлива перед попелицею.

При посадці тагетесів поруч з іншими рослинами врахуйте, що вони ще й алелопатичні, тобто гнітять деякі культури. Наприклад, вони допомагають квасолі та капусті захищатися від шкідників, але в той же час гнітять їхній ріст. Так що не потрібно саджати занадто багато чорнобривців поруч із цими культурами.

Для захисту рослин можна також застосовувати відвар або настій сухих квіток і листя чорнобривців. Ним обприскують овочеві та квіткові культури, дезінфікують цибулеві рослини (гладіолуси), поливають квіткову розсаду для захисту від «чорної ніжки». Для готування настою використовують лише наземну частину, зібрану в період цвітіння. Сам настій можна приготувати так: на відро води (10 л) беруть 2 кг порізаних сухих чорнобривців і настоюють 2 доби й потім проціджують. Після проціджування потрібно додати воду до обсягу 10 л.