№273 від 04.01.2007p. | |
Передплатний індекс: 23429 Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477 |
#Наші за океаном
Чи не найбільше наших земляків проживає сьогодні у Південній Америці. Повертатися на Батьківщину не збираються, бо живуть відносно заможно. Мають розкішні будинки на березі океану, по кілька авто, інші предмети розкоші, яких не може собі дозволити бідолашний середньостатистичний українець. Яке воно, нинішнє заокеанське життя українців? Про це - у розмові з рівненським священиком отцем Леонідом.
- Поїхав я в Південну Америку (побував у Чилі, Аргентині, Парагваї, Бразилії) на запрошення української діаспори, - каже отець Леонід. - П’ять років відправляв богослужіння в Соборі Української Православної церкви Південно-Американської єпархії. Що й казати, був приємно вражений духовністю та рівнем жи!
ття наших людей, а головне - шаною до українських національних традицій! Неабияк мене здивувало, що українці в Америці ходять у неділю та святкові дні у вишиванках і з гордістю заявляють усім, якої вони національності. А в місті Інкарсіон, що у Парагваї, почуваєшся, ніби ти не в Америці, а в Рівному - йдеш вулицею, а до тебе вітаються українською...
Варто зауважити, що слово “українець” на південно-американському континенті звучить гордо. Поважають українців, бо працьовиті дуже! Однак, слід віддати належне нашим прадідам (першій хвилі еміграції) - нелегко їм було обробляти зарослу густими насадженнями землю. Сьогодні ж чимало емігрантів-українців у країнах Південної Америки - власники плантацій та заводів з обробітку сої, цукрової тростини, картоплі-батату тощо. Уряди Парагваю, Аргентини, Чилі з шаною ставляться до вихідців із України, бо ж вони вносять значний вклад в економічний розвиток цих країн. Особливо багато українців у поселенні Хухуй (в перекладі означає “сонячне місто”).
А колядують тут... у шортах!
- А ще - духовність у країнах Південної Америки на високому рівні, - продовжує отець. - Усі школи та університети діють при церквах. Відкривається багато українських храмів, де мені, зокрема, було приємно відправляти богослужіння. Особливо радують діточки - біжать вулицею і радісно вигукують: “Слава Ісусу Христу!” Щороку проходить виставка української літератури - з України привозять найпопулярніші видання з культури та етнографії, - говорить священик і додає: “Українці, які сьогодні проживають у країнах Південної Америки, попри свою любов до Батьківщини, не хочуть повертатися в Україну на постійне місце проживання: адже рівень життя, на їх думку, у нас надто низький. І політична нестабільність держави неабияк насторожує”.
- На що ви звернули увагу, коли вперше ступили ногою на американський континент? - запитую отця Леоніда.
- Перше, що вразило - зоряне небо, - пригадує священик. - Поглянув у нічну вись - нема ні сузір’я Ведмедиці, ні Чумацького шляху...
А ще був здивований, коли побачив, що сонце сходить з іншої сторони світу. Полюс інший!
Дощі ллють, як з відра. Літо починається тоді, коли на Україні січень. Християни колядують у шортах. Також запам’яталося те, що практично щодня бразильці смакують телячим м’ясом “Асадо” та вином - це їхня національна страва. А ранок у корінних американців починається із трав’яного напою, який називається “Мато”.
Я приємно вражений життям земляків у Південній Америці. Тільки от серце болить, що більшість українців на Батьківщині живуть гірше. Хто ж у цьому винен?..
04.01.2007 | Ольга ДОЛЯ |
Рівне-Ракурс №10 від 04.01.2007p. На головну сторінку |