Коли вбивають своїх дітей…

Хоча ці події трапились не в нашій області, але від цього вони не стають менш страшними. Чому взагалі таке трапляється і чи можуть ці моторошні історії мати продовження? Звісно, в кожній з цих трагедій розберуться правоохоронні органи і крапку поставить суд. Але на відповідь чи можуть бути нові подібні трагедії, можна дати відповідь – можуть і скоріше за все будуть траплятися. Наша ситуація із відношенням держави до материнства та дитинства давно вже нагадує спілкування німого з глухим. Тобто, питання реального піклування, про кардинальне покращення демографічної ситуації з боку держави як інституції відсутнє.

Почнемо з того, що немає стимулу народжувати, тому що ті 860 гривень, що платить держава на утримання малюка, є копійками в порівнянні із видатками родини. Добре, якщо в сім’ї працює батько, а молода мама ледве не з першого дня після народження дитини починає працювати «з дому». Тоді ще є шанс забезпечити маленького громадянина якісними продуктами, медикаментами, одягом та предметами гігієни. Добре, якщо є бабусі та дідусі, які допомагають виховувати онуків. А якщо всього цього немає? В Україні кожен другий шлюб розпадається, і діти залишаються в неповних сім’ях. До того ж, через трудову міграцію реально розвалюються десятки, якщо не сотні тисяч родин. За таких умов і без нормальної допомоги з боку держави трагедії «запрограмовані». Якщо Україні, як державі потрібно, щоб її громадяни народжували дітей і виховували їх патріотами, то потрібно за це людям платити. Чому на оплату одного військового – контрактника на місяць виділяється 10 тисяч, а на одну дитину 860 гривень. Ні, військовим потрібно гідно платити, але кожен новонароджений хлопчик через вісімнадцять років стане захисником батьківщини, а маленька дівчинка колись стане дружиною і мамою. Тому суть державної демографічної політики в усіх цивілізованих країнах – всіляка підтримка сімей з дітьми. Не обов’язково платити по 10 тисяч гривень на місяць на одну дитину, є інші способи створити сприятливі умови для того, щоб українки частіше народжували і були спокійні за своїх малюків, яких рідна ненька Україна не залишить напризволяще. Для цього потрібно лише розуміння того, що немає нічого ціннішого для суспільства ніж турбота про самих беззахисних – про наших малюків.