Медики виходять на трасу...

«Мешканці Дубенщини неодноразово чули про проблему з фінансуванням Дубенської центральної районної лікарні. Ця ситуація особливо гостро впливає на працівників медустанови, які декілька місяців не отримували заробітної плати. В зв’язку з цим лікарі організовують акцію протесту.

«Нам кидають раз в 3 тижні, або раз в місяць то 600, то 700 грн. В нас деякі люди не мають за що хліб купити. На сьогоднішній день ми отримали 700 грн за серпень. Вересень, жовтень, листопад – не оплачені. Ніхто не вибачається, ніхто нічого не пояснює», – коментують працівники закладу.

Персонал Дубенської ЦРЛ планує безперервно ходити пішохідним переходом на в’їзді в Дубно біля заправки «Wog» і будуть робити це доти, доки їм вистачить сил.

Медики просять всіх небайдужих дубенчан підтримати і приєднатися до протесту.»

Тобто, в окремо взятій лікарні одного з великих районних центрів є хронічна проблема із виплати зарплат, треба відмітити, що не таких вже і великих. Чому таке взагалі могло статися? В кожному медичному закладі ситуація різна, і поки що затримки із виплатою зарплатні скоріше виняток ніж правило. Однак, тенденція погана. Якщо уважно вивчити нашу нинішню медичну реформу, то стає зрозумілим, що головна її мета - зняти з держави тягар фінансування галузі, тягар, який стає все важче нести. Зменшення кількості працівників в реальному секторі економіки України автоматично погіршує ситуацію із наповненням бюджетів усіх рівнів. Починаючи з 2014 року наша влада банально піднімала, так зване, непряме оподаткування. Це дало можливість на певний період стабілізувати ситуацію з наповненням різних бюджетів. Однак ціна, яку сплатило за це населення, виявилась дуже високою. Тому з одного боку ми бачимо небачену трудову еміграцію, а з іншого - «тінізацію» ринку продажу товарів, продуктів та послуг. Саме ці дві вкрай негативні тенденції і будуть давити на пенсіонерів та бюджетників в найближчі кілька років. Тобто, грошей в бюджетах буде не на багато більше ніж сьогодні, а інфляція буде досить високою. Таким чином реальні зарплати бюджетників та пенсії рости майже не будуть, але і на повну їх виплату грошей почне не вистачати. Це сумно, але медицина та освіта, як великі галузі, на утримання яких потрібно багато коштів, будуть змушені шукати можливостей самостійного фінансування, звісно там, де це взагалі можливо. Фактично, цей процес давно вже йде, але поки що державі вдавалось забезпечувати мінімальний рівень фінансування цих галузей. Схоже, що з цим пережитком минулого нам доведеться попрощатися. На жаль.

Володимир Конєв