Адреналіновий туризм:

Озеро зі скелетами, пекельний кратер, острів ляльок-примар та ще кілька моторошних місць, які, на думку користувачів сайту Quora, змусять вас здригнутися від жаху, але абсолютно точно не залишать байдужими.

Озеро скелетів

У 1942 році індійський мандрівник вирушив до високогірного озера Роопкунд, розташованого на висоті п’ять тисяч метрів у Гімалаях, і зробив вражаюче відкриття. На березі цього мілководного льодовикового озера лежали сотні людських скелетів.

Коли з настанням літа лід на озері розтанув, сотні інших скелетів виявилися на його дні. Деякі останки настільки добре збереглись, що мали залишки плоті та волосся. Хто або що могло знищити таку кількість людей, перетворивши віддалене високогірне озеро у безлюдній частині Гімалаїв на масове поховання?

Відповісти на це запитання намагалися всі – від місцевих жителів до вчених-антропологів. Теорії коливались від епідемій та гірських зсувів до ритуальних самогубств.

Експедиція 2004 року відкрила дещо більше деталей. Скелети належали близько 200 або 300 особам, які жили у 9-му столітті нашої ери. Серед останків чітко розрізнялись дві групи людей: представники одного племені, близькі родичі, і невелика група місцевих жителів. Вони мали кільця, списи, шкіряне взуття і бамбукові палиці. Короткі та глибокі тріщини в черепах загиблих припускали, що всі люди померли однаково: від ударів по голові округлими предметами, які не були зброєю.

Вчені дійшли висновку, що всі дві або три сотні людей загинули через град неймовірного розміру. Тисячі каменів розміром з м’яч для крикету, твердих як залізо, обрушилися на голови і плечі групи паломників, які, вочевидь, проходили цими місцями зі своїми слугами. Оскільки в долині вони не мали де сховатись від гніву природи, їх усіх спіткав моторошний кінець, який і досі наводить жах на сміливих мандрівників.

Сьогодні біля озера, як і раніше, можна побачити скелети. Тим не менш, найкращий час для подорожі – все ж таки літо, коли прозорі води озера дозволяють роздивитись сотні кісток на його дні.

Зміїний острів

Бразильській острів Кеймада-Гранді відвідувати заборонено. Острів, розташований за 33 кілометрів від узбережжя штату Сан-Паулу, кишить отруйними зміями і вважається одним з найнебезпечніших місць на планеті.

На Зміїному острові, як його називають, мешкають біля чотирьох тисяч представників дуже небезпечного виду змій – острівного ботропсу. Цей вид, відомий також як «золота списоголова змія» знаходиться під загрозою вимирання: коли море вкрило смужку землі, що з’єднувала острів з материком, змії опинилися у пастці.

У 20-ті роки минулого століття бразильський флот закрив острів для відвідувачів, щоби врятувати зникаючий вид, а також захистити людей від смертельних зміїних укусів. Острівний ботропс досягає більше півметра завдовжки і має швидкодіючу отруту, від якої тіло людини починає буквально розкладатися. За деякими оцінками, на кожний квадратний метр острова приходиться одна змія.

«Отрута викликає цілу низку симптомів, зокрема, ниркову недостатність, некроз м’язових тканин, крововилив у головний мозок, кишкові кровотечі. Одним словом, жахлива речовина», додає користувач сайту Quora Смріті Айер.

Храм чорних щурів

Храм Карні Мата в Індії – популярне місце релігійного і туристичного паломництва – викликає водночас благоговіння і огиду. Відомий індуїстський храм кишить тисячами гризунів.

У «храмі щурів», розташованому в пустелі Тар в індійському штаті Раджастхан, мешкають близько 20 тисяч чорних щурів, які вільно шмигають всіма кутками будівлі. Тисячі паломників і допитливих туристів щороку відвідують храм, щоби отримати благословення від святих щурів.

За легендою, коли пасинок індуїстського божества Карні Мата потонув в озері, Карні Мата попросив бога смерті Яму оживити його. Яма врешті-решт поступився, але лише за умови, що пасинок, як і всі члени його касти, перевтіляться у щурів.

Віруючі і доглядачі храму годують своїх «діточок», як вони їх кличуть, молоком, зерном, шкаралупою кокосових горіхів і спеціально виготовленими для цього цукерками. Оскільки вважається, що їжа, якої торкнулись щури, принесе вдачу, деякі паломники навіть причащаються залишками.

«Походжати приміщеннями храму, в якому без жодного страху снують щури, і куштувати недоїдками з їхнього стола, доволі незвичайний досвід», – пише Праяш Гірія.

Ворота у пекло

Це жахливі наслідки вкрай невдалої науково-дослідної експедиції. У 1971 році група радянських вчених установила бурову вишку для дослідження ділянки, яку вони вважали великим нафтовим родовищем у центрі пустелі Каракум у Туркменістані.

Насправді, під поверхнею землі в цьому місці знаходилось масивне родовище природного газу, яке обрушилось у зяючий кратер, проковтнувши вишку і табір дослідників. Побоюючись поширення отруйного метану, вчені підпалили кратер, сподіваючись, що газ вигорить за кілька днів або тижнів.

Це було 40 років тому. Сьогодні кратер 70 метрів завширшки і 30 метрів у глибину продовжує палати так інтенсивно, що місцеві жителі назвали цю жахливу безодню вогню, спалахів і киплячого бруду «ворота в пекло».

«Схоже, що небезпечна пожежа ніколи не вщухне», – пише Адітья Басу. Тим не менш, десятки тисяч туристів щороку відвідують це місце, а деякі з них навіть розбивають табір недалеко від кратеру. Ніщо не може зупинити їх від бажання на власні очі побачити справжнє пекло на землі.

Острів ляльок-примар

Через нещасний випадок прекрасні плавучі сади мексиканського острову Ісла-де-лас-Мунекас «Острову ляльок» перетворились на моторошні сцени з фільму жахів.

Острів, який перетинають канали, побудовані ще ацтеками, розташований у передмісті Мехіко в районі Сочімілько. За місцевою легендою, одна дівчинка, граючись на березі каналу, впала в нього і потонула. Після її передчасної смерті води каналу почали викидати ляльок на берег невеликого острова, де вона загинула.

Доглядач острова, Дон Джуліан Сантана Баррера, якого гризли докори сумління, що він не зміг врятувати дівчинку, почав розвішувати ляльок по деревах острова на пам’ять про неї.

Сьогодні Острів ляльок є пам’ятником, «присвяченим загубленій душі бідної дівчинки, яку надто рано спіткала зла доля», – каже інший користувач сайту Рушалі Ратмеке.

Впродовж років не деревах з’явились сотні ляльок, гниючих від вологого повітря острова. У більшості з них знівечені кінцівки або відрубані голови. Місцеві жителі кажуть, що ляльками опанував дух померлої дівчинки, а дехто стверджує, що чув шепіт ляльок, які заманюють відвідувачів на острів.

І це ще не кінець моторошної історії. Через 50 років після того, як пан Баррера оселився на острові, збираючи ляльок і розвішуючи їх по острову, його тіло знайшли у каналі, в тому самому місці, де загинула дівчинка.

Після смерті господаря острова у 2001 році острів, який насправді є плавучим садом, почали відвідувати сотні туристів. А дехто навіть привозить на острів своїх ляльок, щоби поповнити примарну колекцію.