Рік застійний…

Головний підсумок нинішнього року для більшості простих українців досить невтішний. В їх економічному становищі суттєво нічого не змінилось. Так, зросли зарплати більшої частини державних службовців та силовиків. Це тенденція не лише 2018, а й кількох останніх років. Хоча для більшості громадян, які отримують гроші з державного та місцевих бюджетів, суттєвого покращення не відбулось. Це теж тенденція.

Що стосується економіки, то вона десь трохи зростала, десь трохи падала, але в цілому революційних зрушень не відбулось. Після падіння в 2014 році так і не вдалося вийти на «докризовий» рівень. Звідси і головні проблеми держави. Все менше надій на те, що до України зайдуть потужні іноземні інвестори, які сотнями будуть зводити нові фабрики та заводи, на яких будуть працювати мільйони українців. Чому їх немає – зрозуміло. Є трохи примітивна формула економічної привабливості для будь-якої держави. Це чотири «Д» - дешева робоча сила, дешеві сировина та енергоносії, дешеві податки та дієва влада. Якщо в країні є хоча б три з чотирьох цих факторів - великі інвестиції в країну забезпечені. Наша дешева робоча сила піднімає економіку країн-сусідів, рівень цін на енергоносії в нас вже для промисловості цілком європейські, про те, що в Україні низькі податки не говорить навіть влада, а про рівень дієвості та ефективності нашої влади важко щось сказати. Отже, за нинішніх умов говорити про інвестиційний бум в державі не доводиться.

Соціально – політична ситуація в Україні в 2018 році була досить спокійною, що є, напевно, одним з небагатьох досягнень нашої центральної влади, якщо це не простий збіг обставин. Однак, тенденції не можуть сильно радувати навіть владу. Рівень пенсій залишається не просто низьким, а надзвичайно низьким. При цьому відтік населення, яке відправляється на заробітки за кордон, просто вражає. Навіть за офіційними даними це дев’ять мільйонів людей. За офіційною інформацією в нас на одного пенсіонера припадає один працюючий громадянин. Якщо взяти до уваги величезну кількість бюджетників, які на себе не заробляють, а отримують гроші від держави, то співвідношення між пенсіонерами та працівниками реального сектору економіки в нас на сьогоднішній день просто катастрофічне. В таких умовах дефіцит Пенсійного фонду, навіть при нинішньому рівні виплат пенсій, складає астрономічну суму. Тобто, люди похилого віку просто приречені отримувати дуже мало. Однак, це лише частина проблеми. Не вистачає грошей на медицину та освіту, про культуру взагалі варто промовчати. Хоча найбільша проблема в іншому. Немає коштів на підтримання в нормальному стані інфраструктури. Колапс з перевезеннями на залізниці, який був в цьому році - це дуже неприємний «дзвінок». Не вистачає тепловозів, є питання зі станом мостів та всіх видів комунікацій, про стан доріг важко навіть щось писати. Це дуже великі проблеми, при чому проблеми в першу чергу соціальні, бо стосуються вони всіх, або майже усіх.

Дії влади. Фактично, алгоритм вирішення проблем в нас теж в 2018 році був стандартним. Ми беремо кредити у МВФ, щоб заплатити кредити МВФ. При цьому для такого кроку підвищуємо вартість енергоносіїв. В бюджеті не вистачає коштів - скорочуємо усіма можливими та неможливими засобами кількість та розміри субсидій. «Євробляхерам» запропонували заплатити за легалізацію їх «бойових коней» більше, ніж вони заплатили при покупці - і це вважається жестом доброї волі від влади. Тобто, схема вирішення проблем в нашої влади стандартна. Її дуже влучно озвучив міністр Рева, який запропонував, щоб директора малих фірм платили єдиний соціальний внесок в подвійному розмірі. Міністр впевнений, що для малого бізнесу додаткова тисяча гривень до бюджету в місяць - це не суттєво, бо: «…це один обід в ресторані». Тут важко навіть коментувати, але спроба вирішити проблеми держави за рахунок реального сектору економіки та збільшення тарифів для населення стало недоброю традицією останніх років. А так рік видався «тихим» і аж якимось занадто «застійним».

З Новим Роком Вас, наші читачі!