Що потрібно знати про попелицю, та як з нею боротися

Попелиця (Aphididae) - це комахи загону рівнокрилих розміром від 0,5 до 2 мм. Тіло яйцеподібної форми, м’яке, що легко роздавлюється, ніжки довгі, але пересуваються комахи повільно. Є безкрилі та крилаті особини.

Безкрила самка продовгувато-овальної форми, ротовий апарат довгий, стовщений попереду. Крилаті комахи мають дві пари крил, вони перелітають і заражають інші рослини. Швидке розмноження попелиць пояснюється тим, що безкрилій самці достатньо одного запліднення, щоб 10-20 разів через кожні два тижні видавати потомство до 150 личинок.

Доросла попелиця - дрібна комаха зеленого або чорного кольору, розмір її від 1 до 5 мм. У середині літа у частини особин відростають крила. Таким чином, шкідники переміщаються на значні відстані, щоб відшукати нові джерела корму. Попелиця живе на бутонах, стеблах і нижньому боці листя, на верхівках молодих пагонів, віддаючи перевагу гілкам, що жирують (вовчкам).

Шкоду, що наносить рослинам попелиця, багато хто недооцінює, а даремно. Попелиця висмоктує рослинний сік зі стебел і листя, бутонів і бруньок. В ураженої рослини листочки скручуються, бутони й пагони деформуються, ріст уповільнюється, плоди не визрівають. Уражена ослаблена рослина може не пережити зиму. Крім прямого збитку, попелиця переносить вірусні захворювання, на цукристих виділеннях попелиці поселяється чорний сажистий гриб (чорна сажиста роса).

Попелиця проколює покриви рослини й висмоктує сік. У місцях масових укусів тканини деформуються, а потім відмирають. Квіти на уражених квітконіжках не розвиваються, в’януть, тільки-но розкрившись. Сама квітконіжка швидко в’яне. Попелиці, як і інші рівнокрилі комахи (борошнисті червці, кореневі червці, білокрилки, цикадки, щитівки, ложнощитівки), висмоктують із рослини набагато більше соку, чим їм необхідно для підтримки життєвих сил.

Надлишки вологи й вуглеводів виводиться з організму попелиці у вигляді цукристих виділень, які називаються падь або медвяна роса. Ця липка солодка рідина покриває рослину, ускладнюючи її дихання. Падь є гарним субстратом для розвитку різних грибків. Сажисті грибки, наприклад, можуть покривати листя суцільним шаром, зменшуючи інтенсивність фотосинтезу, що гнобить і без того ослаблені рослини.

Зовнішні ознаки

Про пошкодження попелицею свідчать деформовані верхівки пагонів, скручене листя, а також солодкі виділення (медвяна роса) на листях і пагонах. Згодом на цих виділеннях поселяється сажистий гриб. Якщо ви побачили, що близько рослини бігають мурахи, перевірте обов’язково на наявність попелиці. Як правило, мурах привертає медвяна роса, яку виділяє попелиця.

Попелиця живе великими групами на нижньому боці листя, навколо крапок росту, на молодих пагонах, бутонах, квітконіжках, харчуючись соками рослин. Вони становлять небезпеку тим, що послабляють рослину, знижують її стійкість до хвороб, а також можуть бути переносниками вірусних захворювань.

В ушкоджених рослин листя скручується і жовтіє, утворює жовна, бутони не розвиваються або дають виродливі квітки. На зрілих листях з’являється липкий наліт, у якому може поселитися грибок. Особливо страждають від попелиць троянди, гвоздики, фуксії, багато ароїдних, вигонкові цибулеві культури.

Розмноження та міграція

Підзагін Попелиці (Aphidinea) - винятково численна група комах. За найбільш скромними підрахунками вона поєднує близько 3000 видів. Щороку описуються все нові й нові види.

Попелиця може поселитися практично на будь-яких садових і кімнатних рослинах, важливо не упустити момент і почати боротьбу вчасно. Особливо привабливі для зеленої попелиці плодові дерева й чагарники, троянди, хризантеми, багато кімнатних рослин. Для чорної - бобові, садова волошка і т.д.

Попелиця відкладає яйця, деяким видам властиве живородіння. Більшість видів попелиць розмножуються протягом декількох поколінь за допомогою партеногенезу. Певне покоління з’являється на світ крилатим і різностатевим. У видів, які змінюють господарів, це відбувається перед заселенням нової рослини або при занадто швидкому зростанні колонії й пов’язаним із цим перенаселенням. Крилаті особини здатні долати великі відстані і створювати нові колонії на нових місцях.

Згідно з новими дослідженнями, народження крилатих попелиць може бути викликане й особливими ароматними речовинами, які виділяються попелицями, коли вони зазнають нападу з боку ворогів, наприклад, сонечок. Ці попереджувальні речовини викликають у колонії велике занепокоєння і підвищений рух. При цьому створюється ефект перенаселення, що викликає швидке виробництво крилатого потомства.

Профілактика

Уважно оглядайте всі нові рослини, принесені в будинок або куплені для саду, а також букети живих квітів - на них уже може бути попелиця. При виявленні супротивника - терміново вживайте заходів з боротьби з ним, інакше він окупує ваші рослини й боротьба зажадає від вас незрівнянно більших зусиль.

Якщо мова йде про попелицю в саду: посадіть зонтичні рослини - моркву, кріп, фенхель, петрушку та інші. Тим самим ви привернете в сад невтомних пожирателів пепелиці - журчалок. Розставте в саду квіткові горщики з деревною стружкою - у них можуть поселитися щипавки, також великі любителі попелиці на сніданок, обід і вечерю. Привертайте в сад птахів - улаштуйте для них годівниці, шпаківні, не розоряйте знайдені в саду гнізда, птахи поїдають попелицю у величезних кількостях.

Лаванда, посаджена в розарії, віджахне зелену попелицю.

Чебрець (чабер), посіяний поруч із бобовими, захистить їх від чорної попелиці.

У пристовбурному колі вишні посійте красолю - вона приверне на себе чорну попелицю, знизивши навантаження на деревце, до того ж боротися з попелицею на красолі простіше, чим на дереві.

Не зловживайте хімікатами без особливої необхідності - разом зі шкідниками ви знищуєте їхніх ворогів: журчалок, щипавок, сонечка, золотоглазок, наїзників, жужелиць і хижих клопів.

Дуже важливе збалансоване підживлення рослин - попелиці віддають перевагу перегодованим або слабким від недоліку живильних речовин рослинам. Крім правильних підживлень сильній здоровій рослині необхідні правильний вибір місця зростання, достатня кількість світла й води, гарна циркуляція повітря - усе це також є профілактикою від маленьких дармоїдів. Важливо рихлити ґрунт під рослинами, а краще - мульчувати.

Рясний полив рідким добривом із кропиви іноді дозволяє вигнати попелицю за кілька днів. Рослини швидко засвоюють цю живильну зміцнювальну суміш і вже тому через короткий час стають більш стійкими стосовно шкідників.

Відвар з полину

Ефективно діють відвари із трав і культур, наприклад із щитовника, полину, пижма, тютюнового пилу, деревію, гіркого перцю, кульбаби, часнику, цибулі, бадилля томатів, картопляного бадилля, гірчиці, ревеню (від чорної попелиці). Потрібні 3-кратні обробки з інтервалом 7-10 днів. Також з появою попелиці рослину обприскують розчином дьогтьового мила (10 г на літр води) або відстояним і процідженим відваром деревного попелу, приготовленого наступним чином: 300 г просіяного попелу заливають окропом і ставлять на вогонь на 30 хвилин. Перед уживанням доливають 10 літрів води.

Цілком підійде настій часнику або цибулі: 30 г здрібненого часнику (цибулі) і 4 г господарського мила залийте літром води. А якщо полити кімнатну рослину літром теплої води, у якій розчинити 80 г повареної солі, то можна позбутися і попелиці, і кліща. Обприскування й полив потрібно проводити не менше трьох разів із перервою 10 днів.

Негативно ставляться злобливі комашки до настою гострого стручкового перцю. 100 г свіжих плодів заливають водою і кип’ятять не менше години в літровому закритому посуді. Потім настоюють дві доби, перець розтирають, а розчин проціджують. Для обприскування концентрат десятикратно розбавляють водою, додають туди столову ложку мильного порошку.

Інсектициди:

Попелиця досить легко знищується інсектицидами. Для кімнатних садових рослин необхідно застосовувати агравертин, фітоверм, актару, ровікурт, мітак.