Сто п’ятнадцять доларів на кожного

За даними Головного управління статистики у Рівненській області, обсяг залучених з початку інвестування прямих інвестицій (акціонерного капіталу) в економіку області на 31 грудня 2018р. становив 133,5 млн.дол. США, у розрахунку на одну особу населення – 115,3 дол.

Інвестиції надійшли з 36 країн світу. До основних країн-інвесторів, на які припадає більше половини загального обсягу прямих інвестицій, входять: Італія – 30 млн.дол., Кіпр та Німеччина – по 22,7 млн.дол.

На підприємствах промисловості зосереджено 46% загального обсягу прямих інвестицій, зокрема переробної промисловості – 36,5%, добувної промисловості і розроблення кар’єрів – 8,7%, з постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря – 0,8%. На підприємствах будівництва акумульовано 23,4% прямих інвестицій, транспорту, складського господарства, поштової та кур’єрської діяльності – 20,2%, оптової та роздрібної торгівлі; ремонту автотранспортних засобів і мотоциклів – 5,3%.

Що ці данні говорять? В реальності іноземні інвестиції в нашій області, та й в цілому по Україні, мізерні, щоб не сказати жалюгідні. При цьому велика європейська країна Кіпр вже давно стала надійним плацдармом для вітчизняного бізнесу, який використовує її для фінансування проектів в Україні, які не дуже прагне «світити». Таким чином рівень реальних закордонних інвестицій ще менше.

Тобто, не йдуть до нас великі корпорації, які могли б будувати, або відроджувати заводи та фабрики. Чому? Не вигідно. Реальні умови для стратегічних інвесторів просто жахливі. Що ми можемо запропонувати їм? Заплутане законодавство, яке при «умілому» його використанні залишить інвесторів не тільки без інвестицій, а й без спідньої білизни, інфраструктура, яка в значній мірі залишилась нам з часів СРСР. Тарифи на енергоносії, які прямо скажемо, не сприяють запускати промислові об?єкти в Україні, плюс відтік кваліфікованої робочої сили. Все це не дає можливості будувати в Україні нові виробництва за іноземні кошти. Щоправда в нас є і свої плюси. Ми велика країна, принаймні якщо порівнювати наше населення з населенням більшої частини країн ЄС, і тому в нас вигідно будувати підприємства харчової та переробної промисловості. В нас багаті надра, знову ж такі в порівнянні з країнам ЄС – тому вигідно вкладати гроші в їх видобуток.

Однак, все це лише теорія. Для того, щоб інвестори ризикнули вкладати реально значні кошти в нашу економіку, їм потрібно хоча б мати гарантію того, що їх кошти в Україні будуть захищені, а правила гри в економіці не будуть змінюватись. На жаль, обидві ці передумови залишаються наразі добрими побажаннями. Отже і очікувати змін на інвестиційному фронті, принаймні найближчим часом, не варто.