Богдан Гапяк: «Ти молодий доти, поки працюєш та розвиваєшся»

- Богдане Володимировичу, в чому секрет Вашого успіху як бізнесмена? І чи не важко керувати таким великим підприємством, як Рівненська «Нетканка» у зрілому віці?

- Думаю, немає тут ніякого секрету. Для успіху у будь-якій справі потрібні по-перше, бажання досягти його, по-друге, копітка праця для досягнення поставленої мети. Коли ми з дружиною після завершення навчання в вузі приїхали за направленням до Рівного, у нас не було нічого, крім кількох чашок та тарілок. Були ще знання і вміння, отримані на факультеті прикладної математики та механіки Львівського державного університету імені Івана Франка. Тепер є і власна оселя, і бізнес, і широке коло знайомих. Це розповідаю не для того, аби похвалитися власними успіхами, а лише продемонструвати, що якщо у людини є бажання чогось досягнути, вона це зробить. Але повторюсь, щоб отримати результат, одного бажання замало – потрібно працювати і працювати щоденно та наполегливо. Причому незалежно від віку. Вважаю, що поки в людини є внутрішня енергія, прагнення рухатися, діяти, розвиватися, вона молода.

Я дуже радий тому факту, що завдяки у тому числі й моїй праці, вдалося зберегти таке унікальне для Рівного виробництво, як фабрика нетканих матеріалів. Адже, коли в середині 90-их років я вперше потрапив на підприємство, воно було під загрозою закриття. А зараз ми стабільно працюємо, створюємо робочі місця, платимо податки до бюджету. А це, погодьтесь, чогось та вартує. Не скажу, що все у нас гладко та просто. Специфіка виробництва нетканих матеріалів полягає у тому, що у результаті не створюється кінцевий продукт, практично вся продукція йде на подальшу переробку. Тому успішна робота нашого підприємства багато в чому залежна від стану розвитку інших галузей національної економіки – будівельної, меблевої, швейної, взуттєвої, і особливо, від регулярних державних замовлень. Але ми навчилися працювати в складних умовах і впевнено рухаємося вперед.

- Ви відомі своєю громадською діяльністю. Чому Ви, зайнята людина, приділяєте стільки уваги цій роботі?

- Не можна бути повноцінним громадянином і патріотом свого міста та держави, якщо не робити все можливе для того, аби життя людей, що тебе оточують, ставало кращим. Я намагаюся сповідувати цей принцип. Наведу простий приклад. Біля входу на нашу фабрику є фонтан. Він впродовж багатьох років перебував у занедбаному стані, був засипаний землею. Ми його відремонтували, запустили, облаштували біля нього гарний сквер, і ось це місце стало улюбленим куточком відпочинку для молодих матусь і їхніх діток. Це маленька ілюстрація того, як можна зробити життя твоїх земляків трохи приємнішим. Ще приклад. Неподалік від нашої фабрики був пустир. Тепер на його місці побудовано сучасний багатофункціональний відкритий спортивний комплекс з міні-футбольним полем, майданчиком для баскетболу та тренажерами. Це невеликі, локальні справи, але якщо всі бізнесмени Рівного зроблять хоча б по одній такій добрій справі – жити людям стане краще.

- Але майданчик збудований за кошти міського бюджету, чи не так?

- Частково. Фінансування справді переважно надавалося з бюджету міста. Але це фінансування потрібно було ще отримати. Мені, як депутату міської ради, довелося активно попрацювати, щоб отримати гроші під цей об’єкт. Хочу сказати, що, на жаль, робота депутата міськради часто зводиться до того, аби «вибивати» кошти під інфраструктурні об’єкти свого округу, а не лише приймати важливі для громади міста рішення на сесіях. Я не прихильник такого «підходу», але такі реалії сьогодення. Завершуючи тему спорткомплексу, зазначу, що частина коштів, витрачених на його будівництво – це мій особистий внесок.

- Богдане Володимировичу, яке місце у Вашому житті займає родина?

- Однозначно, головне. Я дуже люблю свою дружину, доньку та внучку Мілану. Адже знаю, що після важкого трудового дня на мене вдома завжди чекають мої дівчата. Вважаю, що міцна родина – це те, що додає сил і є сенсом життя людини. Родинні зв’язки завжди робили українців сильнішими, давали можливість долати труднощі, яких в житті нашого народу було багато.