З чого краще вирощувати цибулю: з насіння чи сівка

Зараз існують спеціальні сорти ріпчастої цибулі для вирощування зелені з насіння, але високоякісну продукцію можна отримати тільки в середині літа за умови раннього посіву. Прискорити збір зелені, виростивши рослини з насіння через розсаду, досить клопітно.

Якщо ж ми вирощуємо цибулю не тільки на перо, але й на ріпку для зимового споживання, то кожний зі способів має свої переваги.

Вирощуємо цибулю-ріпку з сівка

Цибулю-сівок при весняній посадці висаджують наприкінці квітня або в травні. Більш рання посадка може викликати стрілкування рослин. Глибина посадки 3-4 см, відстань між цибулинами 7-10 см. Сорти, що утворюють великі цибулини (Штутгартер Ризен, Штурон, Стурон, Бамбергер, Центуріон та ін.), саджають рідше, на відстані 10-12 см. Перед посадкою за добу сівок замочують, краще з деревним попелом. Цибулини насичуються водою, прискорюється процес розвитку рослин. Догляд за грядками полягає в поливі, підживленнях і розпушуванні.

Популярною в останні роки стала посадка цибулі-сівка під зиму. Цей прийом дає ряд істотних переваг: паростки навесні з’являються раніше, розвиваються швидше та могутніше, скоріше формують товарну цибулину, практично відсутнє стрілкування рослин. При осінній посадці важливо правильно вибрати час: цибулини мають встигнути тільки вкоренитися, але не давати паростків. Саджають найдрібніші цибулини в охолоджений (застиглий) ґрунт, на 1-2 тижні пізніше посадки озимого часнику.

При вирощуванні цибулі із сівка головна умова успіху - якісний сівок і правильний вибір оптимального для ваших умов сорту.

Сівок може виглядати гарним і мати привабливу ціну. Але замість очікуваного багатого врожаю великих цибулин можна отримати зеленіючу до холодів грядку зовсім без цибулин; або значну частину рослин, що утворили «стрілку». Але це ще не головні неприємності. Разом з неякісним сівком можна занести на город хвороби (бактеріоз, білу гниль, вірусну мозаїку), а також трипсів і стеблову нематоду, що неможливо помітити «неозброєним оком» і дуже важко позбутися.

Чому так виходить? Гарний на вигляд сівок міг бути привезений з південних регіонів. Сорти, вирощувані на півдні, непридатні для нашої зони через іншу (більш довгу) тривалості дня, що є головним чинником для нормального формування цибулин. Вони можуть не сформуватися зовсім.

Підвищене стрілкування може бути викликане недотриманням правильного температурного режиму в період зимового зберігання сівка.

Що ж стосується хвороб і шкідників, то при сьогоднішніх високих цінах на засоби захисту рослин, не дивно, що виробники сівка намагалися уникнути додаткових витрат на хімічні обробки в період його вирощування і зберігання.

Такий сівок, як правило, пропонується несумлінними постачальниками напередодні весняної посадки, під час ажіотажного попиту, коли у покупців притупляється пильність. Будьте уважні. Купуйте сівок (як і насіння цибулі) у спеціалізованих перевірених магазинах. Не треба експериментувати і не потрібно заощаджувати на посадковому матеріалі, від якого у великій мірі залежить очікуваний урожай.

Вирощуємо цибулю-ріпку з насіння

Завдання № 1 - правильно вибрати сорт. Справа в тому, що не всі сорти здатні утворювати товарну цибулину протягом одного сезону, у так званій «однолітній культурі». Це залежить від особливостей сорту і зони вирощування (тривалості дня та температурного режиму). Посів насіння у підготовлені з осені й удобрені грядки здійснюють чим раніше, тим краще. Сходи цибулі не бояться холоду, виносять заморозки до -5. Перед посівом насіння на добу замочують у невеликій кількості води. Цей простий прийом підвищує польову схожість насіння і прискорює появу сходів. Глибина закладення насіння 2-4 см. Регулярно проріджуйте посіви, залишаючи між цибулинами 8-10 см, використовуючи рослини на зелень.

Залежно від догляду і погодних умов вихід товарних цибулин в однолітній культурі становить від 50 до 90%. Дрібні цибулини можна буде наступної весни і висадити на ранню зелень, а зовсім маленькі (1-2 см у діаметрі) - на ріпку.

Цей спосіб дозволяє: заощаджувати кошти на покупку сівка (якісний сівок коштує дорого); не мати турбот зі зберіганням сівка; уникнути ризику стрілкування рослин; не допустити зараження ваших грядок хворобами та шкідниками, які можуть бути занесені із сівком від несумлінних продавців; одержати продукцію високої якості, що не поступається виробленої із сівка.

Якщо ви вирощуєте велику кількість цибулі, можливо, вам слід віддати перевагу саме цьому способу.

Щоб правильно та об’єктивно оцінити обидва способи вирощування цибулі на ріпку у ваших конкретних умовах, випробуйте їх обидва на практиці. Навесні (у квітні) половину відведеної під цибулю ділянки засійте насінням. На іншу площу наприкінці квітня- початку травня посадіть сівок. Для чистоти експерименту варто взяти насіння і сівок одного сорту.

Який би спосіб вирощування цибулі ви не вибрали, варто враховувати деякі особливості агротехніки.

• Грядку для цибулі краще підготувати з осені і перед перекопуванням внести перегній і фосфорно-калійні добрива.

• Під цибулю не слід вносити свіжий гній.

• Цибуля добре росте на легких слаболужних ґрунтах. Кислі ґрунти мають потребу у вапнуванні під зиму.

• Кращі попередники для цибулі – огірки, картопля, томати, капуста. Не слід саджати цибулю після цибулі або часнику протягом 3-х років.

• Рихлити тільки перший місяць і неглибоко, просто видаляючи бур’яни. Не слід підсапувати рослини, цибулини мають бути відкритими.

• Цибуля – вологолюбна культура і має потребу в регулярних поливах у першу половину вегетації. За місяць до збирання варто припинити поливи для кращого дозрівання цибулин.

• Цибулю підживлюють органічними та мінеральними добривами 1-3 рази протягом вегетації. Щоб зробити правильний вибір добрив для підживлення, придивіться до рослин. Якщо вони ростуть погано і листя має бліде забарвлення – не вистачає азоту, якщо листя починає передчасно старіти, ставати зморшкуватим і сіруватим – не вистачає калію, якщо чорніють і відмирають верхівки листя – потрібний фосфор.

• Збирання потрібно починати при підсиханні листя, не чекаючи його повного висихання, щоб цибулини не підгнили. Викопані цибулини добре просушують і тільки після цього обрізають, залишаючи шийку 2-4 см.