Таємниці лицарів Храму: історія злету і падіння ордену тамплієрів

Дев’ять бідних лицарів

Питання викликають навіть обставини заснування ордена. Нам відомо, що близько 1118 року лицар Гуго де Пейн з Шампані та вісім його товаришів оголосили про створення товариства «Бідні лицарі храму Соломона». Метою ордена офіційно був захист паломників і пілігримів, що прямують з Європи в Святу землю.

А ось далі в історії тамплієрів зяє біла пляма довжиною в цілих десять років. Як вони удев’ятьох захищали паломників і чим взагалі займалися - невідомо. До речі, біографія засновника ордена теж вкрай туманна. Відомо, що Гуго на той момент вже двічі бував в Палестині, але чим займався, точно сказати складно. Його прізвище (або прізвисько) «де Пейн» перекладається з французької, як «поганин». Чому захисник Гробу Господнього носив таке дивне прізвище, також невідомо. Решта вісім лицарів були або братами або іншими родичами де Пейна.

Точно можна сказати лише те, що вже в 1120 році тамплієри отримали схвалення свого існування від короля Єрусалиму Балдуїна II, в 1128 році були визнані церквою офіційно на Соборі в Труа.

Цікаво, що до моменту визнання «бідні лицарі» були вже далеко не такі бідні. Відразу після цього вони розгорнули бурхливу і досить дорогу діяльність по розширенню, вербування нових членів і будівництву власних фортець.

Конспірологи стверджують, що Гуго з друзями спочатку зібралися для того, щоб знайти в надрах Храму Соломона легендарні скарби, в результаті знайшли їх, звідси і гроші. Адже саме в мечеті Аль-Акса, на тому місці, де колись стояв Перший Єрусалимський храм, і була штаб-квартира ордена відразу після заснування. Звідси й прізвисько лицарів - «храмовники». Доказів у цієї версії зі скарбами ніяких, так що залишимо її, як красиву казку. Хоча, все може бути.

Вже до 1133 року тамплієри стали настільки відомі і популярні в Європі, що бездітний король Арагона Алонсо I заповідав усі свої володіння їм і дружньому ордену госпітальєрів. Претенденти на престол Арагона були цьому, звичайно, дуже не раді, так що землі орденам не віддали, але щедро відкупилися дзвінкою монетою.

У 1185 році в Лондоні відкрився Темпл - величезний храм тамплієрів. Хоча орден і вважався французьким, а Англії його вплив теж був величезний, глава лицарів носив там титул барона і міг за бажанням засідати в парламенті.

Розквіт храмовників

Протягом усього наступного століття тамплієри процвітали. Основне їхнє військо постійно воювало в Святій землі, борючись з сарацинами максимально жорстоко. У 1191 році вони взяли Акру, а разом з нею і 2500 мирних жителів в полон. Незабаром всі полонені були страчені за наказом короля Річарда Левове Серце.

У 1199 році під час Четвертого хрестового походу саме тамплієри першими прориваються в Єрусалим і учиняють небувалу різанину мусульман. Що примітно, навіть єгипетський султан Салах-ад-дін, якого вважали людиною суворою, зазвичай давав можливість християнам покинути захоплені міста.

В Європі ж тамплієри вели активні фінансові справи. Паризька штаб-квартира стала найбільшим банком свого часу, займаючи королям і баронам величезні суми. Торговельна діяльність лицарів була така широка, що руїни одного їх опорного пункту є навіть в Україні - Середнянський замок на Закарпатті. При цьому орден підкорявся безпосередньо тільки Папі Римському, жоден король Європи не мав права віддавати йому наказів.

Але жорстокість тамплієрів зробила запеклими і їх супротивників. У 1241 році вони починають повертати собі місто за містом. У 1291 році впала Акра - останній оплот хрестоносців на Святій землі. Для тамплієрів це стало початком кінця.

Падіння

Після поразки в Святій землі, тамплієри перемістили головну штаб-квартиру на Кіпр. Положення ордена стало хитким. Військ у них залишалося не так багато, чимало воїнів полягло в пісках Палестини. А ось охочих зазіхнути на їх багатства виявився цілий мішок.

У 1307 році король Франції Філіп IV Красивий вирішив, що йому ці багатства знадобляться більше. До того ж, він сам був винен тамплієрам круглу суму, яку віддавати явно не хотів. У жовтні того ж року за його наказом були арештовані всі лицарі-тамплієри на території Франції. Операцію по їх затриманню і зараз, напевно, вивчають у багатьох спецслужбах світу.

Три тижні в обстановці найсуворішої таємності розроблявся план. Місцеві військові та інквізитори отримали інструкції в подвійних конвертах і наказ роздрукувати їх строго в п’ятницю 13 жовтня. Арешти відбулися занадто раптово, щоб лицарі встигли якось зреагувати.

На допитах до них застосовувалися жорстокі тортури, і багато братів ордена, не витримавши мук, погодилися зі звинуваченнями. А звинувачення були найважчі. Тамплієрам ставили у провину богохульство, чаклунство, мужолозтво, поклоніння голові Бафомета і топтання ногами лику Христа.

Роль Папи Римського в цьому всім до кінця не ясна. Сам Климент V згодом стверджував, що нічого не знав про плани Філіпа, але, швидше за все, нахабно брехав. Справа в тому, що священики в багатьох містах Європи відмовлялися сприяти арештам і захищали лицарів. Климент пригрозив усім відлученням від церкви.

Але успіх арештів в різних країнах був відносним. Він супроводжував обвинувачів тільки у Франції і деяких регіонах Німеччини. В Англії, наприклад, король Едуард не тільки заборонив застосовувати до лицарів важкі тортури, але і попередив про арешти заздалегідь, так що частина братів встигли сховатися в Шотландії, де правил відлучений від церкви Роберт Брюс, і Папа впливу не мав.

В Іспанії лицарів спочатку заарештували, але швидко відпустили, правда, все-таки конфіскувавши майно. У Португалії король Дініш I, пам’ятаючи про внесок храмовників в боротьбу з сарацинами, швидко їх перейменував в орден Христа, залишивши не тільки замки, але навіть символіку.

На тлі цього всього тривала боротьба між королем Філіпом і папою Климентом за фінансові активи ордена. У підсумку папа переграв монарха, видавши спеціальну буллу, що передавала майно тамплієрів ордену госпітальєрів, які також підпорядковувались Ватикану. Але хитрий Філіп все-таки примудрився «скачати» з Климента величезну суму за «судові витрати».

Після падіння

У березні 1314 року був спалений на вогнищі Великий магістр ордена Жак де Моле. Легенда свідчить, що перед смертю він прокляв Філіпа і Климента до тринадцятого коліна та напророкував їм швидку смерть. І дійсно, в червні того ж року помер папа, а в листопаді - король. Хоча обидва були не старими ще людьми.

Не обов’язково вірити в силу проклять і магії, щоб припустити, що до смерті головних кривдників ордена могли бути причетні його брати, які уникли арешту.

Тамплієри розчинилися в історії. Разом з ними закінчилася епоха хрестових походів, головним символом яких вони були. Почала хилитися до заходу ера лицарства. Уже тоді, в Середні віки, про подальшу долю ордена ходили найрізноманітніші чутки. Хтось говорив, що орден продовжує таємне існування і вже обплутав мережею всю Європу. Хтось стверджував, що ще у 1307 році в день арешту від берегів Португалії відчалили декілька кораблів, доверху навантажених скарбами, і попливли в бік Америки. А найсміливіші пліткарі і зараз говорять, що до Великої французької революції і страти короля Людовика XVI були причетні нащадки братів ордена, щоб помститися таким чином французькому престолу.

Це, звичайно, все чутки і конспірологія. Але і без цих чуток, історія ордена тамплієрів сповнена таємниць і загадок, які нам ще належить розгадати.