Загадка Стоунхенджа близька до розв’язання?

Стоунхендж є однією з найпопулярніших туристичних пам’яток Великої Британії та одним із найзагадковіших пам’ятників старовини в світі. Люди приїжджають з усього світу, щоби подивитися на легендарні кам’яні стовпи і замислитися, як і чому вони були встановлені на цьому місці.

В останні десятиліття дослідники вивчали не лише сам Стоунхендж, але й територію навколо нього. Вони сподіваються виявити підказки, які б пролили світло на ці загадкові землі, що рясніють доісторичними пам’ятниками.

Підземна зйомка та розкопки показали, що Стоунхендж колись був частиною складної мережі споруд. До неї входили старовинні кургани, поселення, шляхи для церемоніальної ходи та могильники з золотом.

Ці знахідки свідчать, що світ неоліту та бронзового століття був значно таємничішим і складнішим, ніж вважалося раніше.

Один із проектів під назвою «Невидимий ландшафт Стоунхенджа», який тривав з 2010-го до 2014 року, досліджував територію навколо пам’ятника.

За допомогою дистанційного зондування і радарів вчені виявили, що територія комплексу споруд навколо Стоунхенджа охоплює приблизно 12 кв. км.

Проект отримав широкий розголос у ЗМІ в 2015 році, коли вчені оголосили, що виявили під землею в районі Дарінгтон-Волс величезне кам’яне коло «Суперхендж» діаметром 500 м.

Ажіотаж, однак, швидко вщух, оскільки розкопки не виявили жодного каменю. Проте, вони показали, що колись на цьому місці стояли дерев’яні стовпи. Після того як їх вийняли, ями заповнили крейдою, а потім вкрили землею. А на зображеннях з радіолокаційного сканування ці отвори виглядали як каміння.

Попри цю невдачу, проект виявив сотні нових подробиць цього місця, про які раніше не було відомо, відзначає британський керівник програми і археолог з Університету Бредфорда Вінсент Геффні.

«Одна з таких дивовижних знахідок - це невідомий раніше величезний загороджувальний вал. Він був зведений між неолітичним селищем та земельною спорудою і складався з кільця дерев’яних стовпів 4-6 м заввишки. Їхня загальна кількість - від 200 до 300», - пояснює науковець.

Виявлення Вудхенджа змінило уявлення археологів про розвиток і історію цієї місцевості. «Ці споруди розташовані таким чином, що, здається, вони позначали шлях для ритуальних процесій», - припускає Геффні.

Майк Паркер Пірсон з Інституту археології Лондонського університетського коледжу, який у 2003-2009 роках керував проектом Stonehenge Riverside, вважає, що дарінгтонські стовпи встановили тимчасово.

«Вочевидь, вони позначали кордони селища, і на їхньому місці планували згодом звести насип та рів», - пояснює він.

Можливо, вони були пам’ятником будівельникам Стоунхенджа, які жили тут, також припускає Пірсон.

Хоч би якою була мета Вудхенджа, головне, що його існування довело, що Стоунхендж був не єдиною спорудою в цій місцевості.

Проект Stonehenge Riverside виявив, що Стоунхендж будували в два етапи. Спершу звели рів, насип і коло з блакитного піщанику.

Їхній вік тепер датують приблизно 2500 роками до нашої доби - на півтисячоліття раніше, ніж вважали спочатку.

Другий етап будівництва, на якому й звели відоме усім кам’яне коло, відбувся за 500 років після першого.

Проте, перші поселення на цій території з’явилися приблизно 9 тисяч років тому. Схоже, стародавні мешканці цих земель надавали їм сакральне значення задовго до зведення Стоунхенджа.

За 30 км від нього лежить менш відомий, але не менш значущий культовий об’єкт - Ейвбері, де розташоване найбільше кам’яне коло в Європі.

Втім, неолітичні поселення простягаються ще далі - до території сучасного Уельсу, де доісторичні брити видобували блакитний піщаник для внутрішнього кола Стоунхенджа.

Майк Паркер Пірсон, однак, упевнений, що великі камені Стоунхенджа походять з Ейвбері.

Це свідчить про те, що ці важливі неолітичні місця - рівнина Солсбері, Ейвбері та Преселі-Гілс, ще одна місцевість, багата доісторичними пам’ятками, - були пов’язані.

А їхньою з’єднувальною ланкою виявляється Стоунхендж.

Пірсон припускає, що спочатку на місце Стоунхенджа були перенесені блакитні валуни з Уельса. Напевно, це було зроблено із «символічною метою - на пам’ять про об’єднання двох великих неолітичних народностей, які мешкали на півдні Британії», - вважає дослідник.

Навіть сьогодні пагорби Преселі-Гілс рясніють дольменами - спорудами з кількох величезних брил, які виконували функцію гробниць. «Щільність розташування дольменів свідчить, що ця місцевість була важливим політичним і духовним регіоном майже за 700 років до появи Стоунхенджа», - пояснює Пірсон.

«Вочевидь, десь у 3 тисячолітті до н. д. ця територія відігравала провідну роль у всій західній Британії», - додає науковець.

Утім, навіть якщо ми погодимося з теорією, що стародавні брити перевезли камені з Уельсу із символічною та політичною метою, загадкою залишається питання, як їм вдалося це зробити.

Одна з гіпотез припускала, що люди взагалі не пересували камені, а принесло їх в південну частину Британії льодовиком. Однак після того, як у Преселі-Гілс виявили дві стародавні каменоломні, суперечки з приводу цього практично завершилися.

Вчені також спробували перевірити експериментальним шляхом, як стародавні кельти могли транспортувати величезні камені на відстань 260 км. Пірсон, однак, зазначає, що це виявилося не так і складно.

Невеликі мегаліти вагою у 2 тонни або менше можна було просто тягнути на полозах.

Нещодавно археологи також знайшли кремовані останки людей, похованих у Стоунхенджі.

У 2008 році розкопки в рамках проекту Stonehenge Riverside виявили близько 58 поховань, у яких було знайдено рештки щонайменше дев’яти чоловіків та 14 жінок.

Оскільки в Стоунхенджі могли бути похованими тільки люди з високим соціальним статусом, ця знахідка порушує питання про роль жінок у добу неоліту.

«Мене дивує, що ми продовжуємо виявляти так багато речей на території Стоунхенджа, навіть на тих ділянках, де розкопки активно велися протягом багатьох років», - підкреслює Геффні.

«Останні знахідки з Дарінгтона свідчать, що сучасні технології допомагають не просто виявити нові археологічні місця, але й змінюють наше розуміння вже відомих ділянок», - додає дослідник.

Втім, таємниці Стоунхенджа - все ще далеко не вичерпані. Легендарна історична пам’ятка ще довго дивуватиме дослідників і підкидуватиме сенсації у ЗМІ. Адже люди доби неоліту були надзвичайно майстерними та мали великі амбіції.

Вочевидь, нам, мешканцям сучасного динамічного світу, нелегко усвідомити, яким чином багато поколінь протягом сотень століть будували такий величезний і бездоганний пам’ятник.