У Дубні знайшли кістяки 19 людей, яких розстріляли

Скелети 19 людей, взуття, ґудзики та навіть жіночий гребінець – все це виявили пошуковці під час розкопок у Дубні. Роботи розпочали нещодавно, а про її перші результати розповіли під час прес-конференції 30 травня. Близько 30 років питання розстрілів у Дубенській в’язниці не вдалось розв’язати, але з дислокацією військової частини в колишній колонії процес зрушив з місця.

«У 2010 році ми створили комісію, яка почала активно працювати над питанням розсекречення подій, що відбувались у Дубенській тюрмі. Засідання повторювались протягом 5 років і не досягли своєї мети через те, що колонія була закритого типу, і нам не давали дозволу на доступ, – розпочав міський голова. – Тільки після того як тут розмістили військову частину ми змогли почати розкопки. Ми думали, що там 3-5-7 поховань. А факти показують, що територія нашої колонії – суцільний цвинтар, де поховані українці, поляки, чехи, євреї. Я дякую всім: військовій частині, що дозволили нам там перебувати, народному депутату Олександру Дехтярчуку за підтримку і командувачу Збройних сил України за те, що вони погоджуються зробити музейну кімнату злодіянь, які відбулись у ті часи».

Також Василь Антонюк зазначив, що до сьогодні у приміщеннях збереглись сліди від куль та заглибини, якими стікала кров. І в майбутньому хочуть зробити меморіальний комплекс у пам’ять про розстріляних.

Пошукові роботи проводить меморіально-пошуковий центр «Доля», директор якого Святослав Шеремета поділився деталями:

«У березні ми вперше виїхали на місце, у квітні провели попередні пошукові роботи, які дали можливість ствердити, що там є місця поховань. У двох місцях були виявлені людські останки. З понеділка роботи продовжились, виявили рештки 19 людей. Похованих значно більше, але частина ряду знаходиться під великим бетонним накриттям. За різними даними, у Дубенській тюрмі розстріляли близько 550 осіб. Ми розуміємо, що віднайти всіх буде неможливо, тому що частину загиблих забрали родичі, а частину під час тоталітарного режиму під час побудови нового корпусу, можливо, вивезли. Німецька архівна довідка підтверджує, що коли відступили радянські війська і сюди зайшли німецькі війська, і були виявлені масові розстріли, частину в’язнів, що знаходились у приміщенні, перенесли й поховали у двох рядах біля західної сторони тюрми».

Саме головою на захід лежали рештки знайдених людей. Щоб дістатись до кістяків спеціалістам довелось прокопати 1 м 30 см, а згідно з історичними даними поховання відбувались на глибині 1 м.

«Рештки належать людям молодого або середнього віку, з яких 16 чоловіків, 3 жінок. У них виявлені сліди вогнепальних поранень з певної відстані у скроню. Поховання після розстрілу здійснювалось через час, який сягає від 3 годин до 3 діб. Щонайменше простежуються ознаки двох різних етнічних груп. Які саме – ми зможемо сказати після детальних антропологічних досліджень, а також встановити чи останки належали саме в’язням, період до смерті, який вони могли перебувати в тюрмі та утримування тут. На даний момент розкрита траншея довжиною 8 м, але точно відомо, що таких траншей не менше двох. І частина поховань залягає трохи нижче саме там, де проходять комунікаційні труби і це значно ускладнює наші роботи та відбір матеріалу. А ще ймовірно, що під час спорудження нової будівлі частина поховань могла бути зруйнованою», – зазначила Ольга Мінейко, антрополог відділу біоархеології інституту археології Національної академії наук України.

Для детальнішого дослідження 1 скелету потрібен один день, а скільки часу потрібно для всієї території – неможливо спрогнозувати. Оскільки невідомо скільки тут може бути траншей з похованими. Надалі вилучатимуть останки, зніматимуть плити і шукатимуть 2 ряд.

У міській раді склали програму «Пам’ять», якою передбачили 180 тисяч пошуковому центру та 30 тисяч на поховання. Рештки розстріляних планують перепоховати на центральному кладовищі.

На місці розкопок працює поліція, через те, що написали заяву на відкриття кримінального провадження.

«Дубно може бути унікальним, бо відомі прізвища керівників розстрілів і деяких виконавців», – зауважив відповідальний секретар Державної комісії з увічнення пам’яті Святослав Шеремета.

Надалі до справи залучатимуть науковців, небайдужих, яким відома інформація про ситуацію. Людей закликають до співпраці, для того, щоб не лише містяни знали правду про те, що відбувалось у ті роки. А роботи продовжуватимуть.