Віталій Гайдукевич: «В нашій політиці занадто багато шоу і «фішечек» та, нажаль, мало ідеології»

Віталій Гайдукевич: «Я є членом президії партії «Європейська Солідарність». Мене часто питають, чому я пішов у політику і чому саме в ЄС. Відповідь проста. Я, як громадський діяч і один із засновників ГО «Справа громад», не можу не розуміти - Україні потрібні політичні партії зі стабільною зрозумілою ідеологією. Що в нас відбувається сьогодні? Якщо почитати програми абсолютної більшості наших політичних сил і послухати висловлювання їх лідерів та активістів, то не можна не дивуватися. У нас є праві партії, які виступають з відверто комуністичними закликами, консервативні політичні сили (так вони самі себе називають), які за легалізацію одностатевих шлюбів і так далі. Цей список можна продовжувати ледве не до безкінечності. Є і такі «партії», які програми як такої не мають і роблять ставки на шоу та «фішечки». Така ситуація є ненормальною, не цивілізованою і не демократичною. На моє глибоке переконання українське суспільство вже давно потребує потужних ідеологічних партій, які висловлюють думку великих груп населення і захищають їх інтереси. Так, «Європейська Солідарність» - це партія «республіканського типу», з такою ж неоконсервативною ідеологією як Республіканська партія США. Ми чомусь боїмось слова консерватизм. На мою думку, в цьому понятті немає нічого поганого. Навпаки, саме консерватизм в новітньому розуміння цього поняття є тією ідеологією, яку сповідує значна частина українського народу. Так само як і соціал-демократію. Це нормальна практика в цивілізованому світі, коли в країні є кілька потужних ідеологічних партій, і вони між собою конкурують. Звісно, це теорія. Але для того, щоб вона стала реальністю я і пішов в «Європейську Солідарність». Що потрібно зробити, для цього? Пояснити суспільству, що політика - це та справа, яка стосується кожного, і лише беручи участь у політичному житті активні громадяни можуть змінити ситуацію в Україні на краще. Не треба думати, що політика - це кіно чи шоу. Політика - це серйозна складна робота, і її потрібно робити. Треба зрозуміти усім нам – не будемо ми жити краще, і влада не стане доброю, якщо ми будемо вірити в «мессію», який прийде до влади і все змінить на краще. Так не буває. Потрібно самим будувати ті партії, які будуть захищати ваші інтереси, брати участь в їх діяльності, пропонувати, критикувати, допомагати політикам. Коли це станеться - зміниться якість політичного життя в Україні, тому що партії почнуть захищати інтереси своїх членів та симпатиків, і тоді зникне той нездоровий популізм, якого дуже і дуже багато в нашій політиці сьогодні і який набрид більшості громадян. Ситуацію не змінять «нові обличчя», адже потрібна нова система ідеологічних партій, які несуть відповідальність перед своїми виборцями і однопартійцями. А перед ким несуть відповідальність «нові обличчя?». От на День конституції Олексій Муляренко і його однодумці на майдані Незалежності в Рівному організували виставку світлин про Євромайдан «Від Революції до Євроінтеграції». Гарні фотографії, які нагадують людям, в першу чергу молоді, не стільки про бої лютого 2014, скільки про той громадський подвиг українців, які з грудня 2013 виступили на захист європейського шляху України. І що? Один з кандидатів до парламенту в цей же час на майдан вивів клоунів. От як це зрозуміти? Повинна бути грань, яка відділяє політику від балагану. На жаль, таке ставлення до нашої історії і поважних подій таких, як День Конституції, в нас стало нормою і на мою думку це дуже небезпечно»

Олексій Муляренко: « Я би хотів звернути увагу на нашу виставку. Чому ми її зробили до Дня Конституції? Тоді, в кінці 2013 року, ми виступили на захист прав народу України, записаних в Конституції. Джерелом влади в Україні є народ, а тодішня влада цим знехтувала, тому в День Конституції ми нагадуємо про те, що не можна за українців вирішувати куди їм йти і як жити! Це особливо актуально сьогодні, коли ми всі бачимо, як реванш злочинної влади Януковича, хай і під іншими прапорами, насувається і набуває все більш загрозливих форм. Ми повинні як і тоді, в 2013, згуртуватися і не дати себе загнати в кабалу до північного сусіда. Потрібно пам?ятати якою важкою та кривавою була дорога до Євроінтеграції, наскільки важко було нам її долати, і як легко ми можемо втратити здобуте.