№921 від 11.07.2019p. | |
Передплатний індекс: 23429 Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477 |
Рок-зірка та талановитий музикант вирішив ще раз штурмувати Верховну Раду. Мало хто вже пригадує, що його перша спроба сходити в політику виявилася провальною. І знову Святослав робить помилку за помилкою: від реверансів на адресу ЛГБТ до явної неготовності до дискусій на складні і навіть прості політичні питання.
Втім, Вакарчук як очікуваний месія і Вакарчук у реальній політиці - це, як виявилося, дві різні постаті. За дуже короткий проміжок часу - трохи більше місяця – попри стартовий сплеск рейтингу він стає для багатьох головним розчаруванням кампанії.
Співає добре. Але щойно починає говорити, як демонструє повну некомпетентність у ключових для майбутнього держави питаннях. Схоже, з Вакарчуком ми отримали той самий феномен, що й із Зеленським - невиправдану зарозумілість. А разом з нею - неготовність до реальних справ, неволодіння базовим мінімумом знань, необхідних для управління державою.
Коли Анатолій Гриценко в ефірі ICTV показав, що Вакарчук уявлення немає про розмір оборонного бюджету держави, можна було подумати, що це прикрий випадок. Коли ж на телеканалі “Україна” Юлія Тимошенко спитала у нього про ціну на газ для населення, у відповідь ми побачили все той же розгублений вираз обличчя, мовчанку. Кандидат на очах усієї країни безпорадно хлопав себе долонею по лобі у пошуках відповіді на елементарне питання. Кажуть, штаб порадив його менше ходити на ефіри. До виборів це вирішує проблему. А що далі?
Передвиборчий тур партії “Голос” супроводжується його ж безкоштовним концертом. Але, пробачте, чим це відрізняється від банальної роздачі “гречки”, яку він так критикує? Не треба лукавства - це той же підкуп виборців. Яка різниця, підкоряти шлунки крупою чи полонити серця безкоштовними квитками? І хіба це нова якість політики, про яку Вакарчук безупинно говорить? Підкуп виборців – то стара політика, з якою він показово бореться.
Щодо самої “новизни”. Парадокс, але Вакарчук не є новачком у політиці. Співак вже «засідав» у Верховній Раді. У 2007-му Вакарчука було обрано до парламенту за списком “Нашої України” Віктора Ющенка. Тоді він пропустив більшість пленарних засідань, не написав жодного законопроекту, і здав мандат. Але ж перед цим, у 2006 році в інтерв’ю “Українській правді” Вакарчук так правдоподібно обіцяв, як і тепер: “Якщо колись життя заставить мене йти у політику, я віддам себе на 100%”. Віддав, але рівно на 50%, бо, згідно даних сайту Верховної Ради, решту робочого часу - прогуляв.
Злі язики подейкують, ніби тоді перебування Святослава у фракції Віктора Ющенка робило неможливими гастролі «Океану» в Росії. Москва Ющенка не любила так само, як тепер ненавидить всю Україну.
Зараз Вакарчук на публіку критикує ідею проведення референдумів з принципових для України питань, які озвучуються офісом нового президента. Проте ще у 2014 році він сам пропонував винести на референдум питання… федералізації і мови. «Кожен день спекулюють на мові: потрібна одна чи дві. Всі ми можемо говорити на різних мовах, навіть я у цій студії. Поставте це питання на референдум, якщо хочете», – заявив тоді у студії одного з телеканалів Вакарчук, зауважимо - російською.
Втім, Святославу варто віддати належне за те, що він вміє йти проти течії і не боїться формулювати свою позицію в тих питаннях, де інші політики ховають голову у пісок. Так, відповідаючи на питання ахметовського телеканалу «Україна» про права ЛГБТ та узаконення одностатевих шлюбів він прямо заявив: “У нас країна рівних прав і рівних можливостей”. Чим викликав шквал критики з боку консервативної більшості, якій не до вподоби, щоб чоловіки кохалися з чоловіками. Ба більше - одружувалися один з одним. Більше ніхто з політиків не наважився би йти всупереч громадській думці.
Відомий український письменник Юрій Андрухович, який, за великим рахунком належить до того ж творчого кола що й Славко Вакарчук, був безжальним до свого колеги та заявив, що участь “Голосу” у виборах лише завадить іншим демократичним силам пройти до парламенту.
«Голос» – це Самопоміч- 2., - пишуть в соціальних мережах. - Патріотичні, але слабкі; нові, але недосвідчені; хороші люди, але мало що зможуть».
Як би там не було, але у майбутній Верховній Раді, до якої пролізуть Медведчук та безліч іншої проросійської п’ятої колони, точно знадобляться бійці. Російський реванш в Україні набирає обертів - хочуть скасувати мовні квоти і сам закон про мову, декомунізацію, відіграти назад в питанні автокефальної церкви. Армію змушують “не стріляти у відповідь”, а наші бійці продовжують гинути. Російській мові нова влада пропонує надати спеціальний статус на Донбасі. Україна стрімко втрачає свої міжнародні позиції. Росію щойно поновили в Парламентській асамблеї Ради Європи. Щоб боротися з реваншистами, гарного голосу замало. Потрібні сталеві яйця та залізна рука.
«Коли країна тоне, потрібне не нове обличчя, яке розкаже, як потрібно, а вправний шкіпер, який виведе корабель із моря, де штормить», - написала відома публіцистка та громадський діяч Зоя Казанжі. «В парламенті потрібні ті, - пише вона, - хто зможе врівноважити наївність дітей і дати відсіч хижакам». Діти в її інтерпретації – це і ж «Голос», а хижаки – це звичайно, колишні регіонали, які йдуть двома колонами, «Опоплатформою «За життя» Бойка-Медведчука та «Опоблоком» Новінського - Мураєва.
11.07.2019 | https://www.facebook.com/1267102550/posts/10216260054075152?s=100001811816352&sfns=xmo |
Рівне-Ракурс №10 від 11.07.2019p. На головну сторінку |