Станіслав Гончаренко: «Нам потрібен іще один гравець. І це точно буде універсал»

– Станіславе Олександровичу, яку оцінку Ви дали б виступам команди у минулому сезоні? Що стало найбільшою перемогою команди, а що – найбільшою поразкою сезону?

– Минулим сезоном я більше розчарований, аніж задоволений. Аби об’єктивно оцінити його – турнірну дистанцію я б розділив на три етапи. Перший – це прекрасний старт, коли команда після восьми турів чемпіонату побувала на першій позиції турнірної таблиці. Коли ми здобували прекрасні перемоги, а команда демонструвала свіжу і непередбачувану для суперника гру.

Цьому є ряд причин. Це якісна передсезонна підготовка. Це прагнення колективу до перемог, при тому, що 90% команди на той момент – це були новачки, які вперше грали на рівні Екстра-ліги. Я б назвав це поривом свіжого вітру. Ще одна причина – це, звичайно, певна недооцінка нашої команди з боку суперників.

Другий етап для нас розпочався із болючого ляпасу у Києві. Продовжую відстоювати думку, що судді тоді познущалися над нами і команда потрапила до психологічної ями. Розпочалася чотиримісячна безвиграшна серія. Були нічиї. Але перемог не було. У цій же грі проти «ХІТа» ми втратили Павла Концебу – нашого ключового гравця. Втратили до кінця сезону. Якщо додати сюди ще й травму Олександра Сіріцького, яку той отримав ще раніше – то ми втратили вже двох основних гравців. Це знизило потенціал і можливості команди здобувати результат на 30-35%.

В період цього провалу склад команди не мав ні досвіду, ні вислуги серйозних матчів у лізі. Ми опинилися у важкій кризі. І як вибратися з неї – гравці, в зв’язку з відсутністю досвіду, не знали. Відзначу, що цей провал мав характер не кризи ігрових можливостей, а суто психологічний характер. Команда опинилася саме у психологічній ігровій ямі.

Навіть упродовж цього періоду у нас були ігри високого рівня. Але сукупність факторів: запаморочення деяких гравців, яке настало після успішного старту, переоцінка власних можливостей, тотальне невезіння, травми Сіріцького і Концеби, а також ушкодження Басича, Поночовного і Кравцова, помилки суддів, певний збіг усіх обставин – це все в сукупності стало причиною цієї чотиримісячної кризи.

Третій етап – це старт другого етапу чемпіонату. Коли почалася робота на результат із «золотими» очками. Де кожна гра була відповідальною. Ми вийшли з психологічної ями. Але наші результати мали характер перепадів. Яскраву гру ми чергували з провалами. З позитивного – я б відзначив гру з «ХІТом», яка завершилася з рахунком – 3:3, коли третій гол ми пропустили за десять секунд до сирени. Це виїзна гра з «Енергією», коли ми грали без Ігоря Салтанова і Віктора Кравцова, програвали – 0:2 і зуміли відігратися. Це домашня перемога над «Енергією». Це хороша гра з «ХІТом» у заключному турі, коли ми поступилися – 2:3, але відіграли дуже якісно.

І поряд з цим були просто жахливі ігри з «Ураганом» –  2:5 та 1:7, з «Продексімом» – 0:7. На цьому третьому етапі ми втратили Ігоря Салтанова. Це також знизило наші ігрові можливості. Натомість, заграв Владислав Корнєв. Маю зазначити, що після його появи у другій четвірці – ця четвірка не програла жодного свого мікроматчу. Натомість, перша четвірка, із лідерами у складі – Басичем, Мануйленком, Поночовним, Горпиничем – програла всі свої мікроматчі.

Очевидною причиною нашого успіху у першій половині сезону є також феєрична гра Ігоря Салтанова, який своїми тоді ще 16-ма м’ячами вразив усіх і, у тому числі, мене.

Я впевнений, що стан і гра команди у першому колі – це наша найбільша перемога сезону. А криза другого етапу – це наша найбільша у сезоні невдача.

Якщо розбирати конкретні матчі. То, мабуть, найкращим за наповненням і змістом гри – був матч вдома проти «Енергії», який ми хоч і програли – 1:2, але у тій зустрічі по якості гри ми були на п’ять голів вище «Енергії».

Найгірші матчі – це поразка – 1:7 в Івано-Франківську, а також інший виїзний матч проти «Урагана», в якому ми вели – 4:0 і зіграли внічию – 4:4.

– Влітку «Кардинал-Рівне» залишили четверо гравців. Це Максим Мануйленко, Іван Іванюк, Юрій Свинарчук та Віктор Кравцов. Піти – це рішення гравців, чи головного тренера?

– Причини – різні. За власною ініціативою пішов Максим Мануйленко. Він залишив хороший слід в нашій команді. Це потрібний гравець, який у минулому сезоні був стрижнем нашої гри. Вихований. Мені комфортно з ним працювалося. Але доля – це вибір. На неї не чекають – її створюють. Він пішов своїм шляхом. Це його рішення. Хоча, я переконаний, що він припустився великої помилки і він в цьому з часом переконається. Гризе лише його «партизанщина». Іти потрібно вміти. Я можу бути розчарований позицією гравця, але я завжди поважатиму цього гравця за чесність. Максиму потрібно віддати належне за те, що він мені зателефонував і подякував.

Юрій Свинарчук та Іван Іванюк не могли посилити гру команди в майбутньому. Це моє рішення. Мені було дуже важко його прийняти. Кожен із гравців залишає великий слід. Це рішення було дуже непростим, але нам потрібно рухатися вперед.

Віктор Кравцов – це серйозна втрата. Він був обличчям команди. Але це також його власний вибір. Оціночні судження та статус «незамінного» збили його з потрібного курсу. Це підштовхнуло мене до того, аби припинити співпрацю. В нього траплялися непрості часи упродовж сезону. Я завжди стояв за нього горою. Але він забув про це. Виставлена ним формула «найдорожчий дорівнює – найкращий» – помилкова. Він заявив: «Тренере, я пашу». «Пашуть» – шахтарі, «пашуть» – військовослужбовці, які риють окопи… Гравець, який працює 2-3 години на добу і отримує хорошу зарплатню – не має права називати себе «пахарем». На цьому – все.

Але, хай би там як, усім цим хлопцям я щиро дякую. Вони вчилися в мене і вчили мене. Найголовніше, що ні в кому з них немає підлості.

– Також вже маємо новачків. Це екс-гравець «Титана» Анатолій Мілінький, Андрій Лисенко, який раніше грав за «Ураган» та вихованець рівненського футзалу Володимир Кручок, який повернувся після виступів за білоруський «Граніт». Чи будуть ще новачки?

– Так, можемо стверджувати, що Анатолій Мілінький, Андрій Лисенко і Володимир Кручок – гравці «Кардинала-Рівне». І я маю глибоке відчуття… Не переконання, а саме відчуття, що це посилення нашої команди. Знаючи про те, що деякі наші гравці залишать команду, я почав працювати над кадровим поповненням. Зупинився на цих виконавцях і звернувся до президента з проханням їх підписати. Дякую Володимиру Ярославовичу Валявці за те, що ми це зробили.

Анатолій Мілінький повинен додати нам атлетизму в обороні. А Володимир Кручок і Андрій Лисенко – покликані додати нашій грі ритму та швидкості.

Кручок повернувся до «Кардинала», вже знаючи багато постулатів існування цієї команди. Він повернувся до рідного міста і я очікую від нього самовідданої гри, від усього серця.

Лисенко – це такий підйом настрою. Цікавий і талановитий гравець. Але, як він зможе себе реалізувати – залежить лише від нього.

Нашу команду залишили четверо гравців. Наше завдання – заповнити чотири вакансії. Тому, я і далі розмірковую над кадровим поповненням. Аби наш склад був повним та конкурентним. Нам потрібен ще один гравець. Це буде точкове підсилення. Прийти повинен гравець – близький по духу нашій команді. І це точно буде польовий гравець. Універсал.

– Розкажіть, будь ласка, про план передсезонної підготовки. Як і де команда готуватиметься до нового сезону? Чи заплановані вже спаринг-матчі, чи участь у товариських турнірах?

– Ми вже розпочали перший цикл підготовки. Він триватиме до 28-го липня. В цей період команда працюватиме над розвитком рухових якостей. Буде багато бігової і кросової роботи. Аби закласти хороший фундамент для майбутнього сезону. Провести хорошу загальнофізичну підготовку, яка виведе нас на наступний етап, де працюватимемо над витривалістю і працездатністю. Між першим та другий збором команда отримає три дні вихідних для відновлення.

Другий етап підготовки стартує 1-го серпня. Ми працюватимемо в режимі дворазових тренувань упродовж двох тижнів. Потім на фоні втоми збираємося виїхати на передсезонний турнір до Сум. Але все залежить від складу учасників цього турніру. Нам потрібен високий рівень суперників. Якщо рівень команд буде недостатньо високий – ми відмовимося від участі. Натомість, команда отримає ще 3-4 дні для емоційного розвантаження. Якщо рівень суперників нас задовільнить – ми гратимемо у Сумах на фоні втоми. Щоб гравці проявили свої психологічні характеристики. Аби перевірити кожного гравця на перспективу.

Третій етап підготовки триватиме 10 днів. Також у режимі дворазових тренувань і також в Рівному. Збір буде спрямований на ігрову і техніко-тактичну підготовку. Працюватимемо в ігровому тонусі і потім вирушимо на турнір до Львова, який відбудеться 29-31 серпня. Це буде своєрідний лакмусовий папірець для перевірки рівня готовності команди. Після виступу у Львові – ми повернемося до Рівного. Хлопці отримають 2-3 дні для відновлення. Після цього в режимі одного тренування на день ми розпочнемо вже планомірну підготовку до старту у чемпіонаті. Спрямуємо зусилля на підготовку тактики, командну стрункість, технічну підготовку. Сезон заплановано розпочати 14-го вересня.