Що треба знати про сидерати

Саме з цієї причини про сидерати усе більше говорять і усе більше рекомендують їх до використання. Однак, як у будь-якої справи, у їхнього застосування є свої тонкості.

Вплив різних культур

Визначаючись із тим, що висіяти на своїх грядках у якості сидератів, не варто йти шляхом «навмання», адже кожна культура, використовувана як зелене добриво, має здатність підсилити той або інший ефект поліпшення ґрунту.

Так, якщо існує потреба в профілактиці грядок від парші, нематоди, різного роду гнилей і дротянки - відмінним вибором стануть гірчиця біла, редька оліїста, рапс, овес і чорнобривці.

На важких ґрунтах добре «попрацюють» як розпушувачі фацелія однолітня, лядвенець рогатий, редька, овес, вика, жито, гірчиця, рапс і гречка.

Для ефекту «два в одному» (розпушення і збагачення мінералами) гарні бобові - вони не тільки насичують верхні шари ґрунту фосфором і азотом, але й сприяють поліпшенню його структури.

Гречку, вику, люцерну й фацелію вирощують і для одержання великої кількості вегетативної маси, використовуваної для мульчування.

Боби кормові висівають для зниження кислотності ґрунту. А сильно ароматні культури (чорнобривці, люпин, буркун, фацелію, рапс і гірчицю білу) ще й з метою відлякування від грядок шкідників.

Як отримати максимальний ефект

Перше, з чого необхідно почати, розглядаючи принципи вирощування і застосування сидератів - це те, що дані культури можна та потрібно вирощувати весь сезон, не залишаючи грядки порожніми. Тому що строки їхньої посадки не обмежені, ними можна засівати землю ранно навесні, наприкінці весняного сезону, улітку та після збирання основного врожаю.

Зрізати сидерати необхідно у фазі бутонізації. Саме в цей період рослини ще не мають твердого стовбура і здатні добре розкладатися. При цьому їхні корені у жодному разі не перекопують, а вегетативну масу залишають на поверхні землі в якості мульчі.

Зрізка сидератів має вироблятися за два тижні до посадки основних культур. Це дозволяє уникнути зайвого накопичення в ґрунті колінів (шкідливих для рослин кореневих виділень), вимити ті, що встигли накопитися, і дає можливість розкластися залишкам кореневої системи, які залишилися в землі, що істотно поліпшує структуру родючого шару.

Якщо сидерати застосовуються із закладенням у ґрунт, то заорювати їх необхідно на глибину не більше 8 см на важких ґрунтах і на 12-15 см на легких. При цьому зрізка зеленого добрива може відбуватися й у момент цвітіння - більш груба зелена маса дає більший вихід органіки, більш молода - азоту. Висадження основних культур після такого застосування здійснюються не раніше чим через 2-4 тижні, залежно від зрілості стебел сидерата, що зашпаровується в ґрунт.

У регіонах з пізніми поворотними заморозками сидерати використовують і як живу кулісу від морозів. Для цього розсаду овочів висаджують прямо по сидеральній культурі, а після того, як загроза низьких температур мине, зелені добрива зрізують і застосовують у якості мульчі.

Гарні сидерати й там, де йде боротьба з ерозією ґрунту. Висіяні щільним килимом, вони перешкоджають не тільки вимиванню, але й вивітрюванню родючого шару.

Застосовуються сидеральні посіви і для придушення бур’янистих рослин. Для цього ними засівають проблемні ділянки до посадки основних культур. При цьому добре чергувати види зеленого добрива, тим самим впливаючи на різні аспекти поліпшення ґрунтових показників.

Агротехніка

Висівання сидератів може вироблятися в різний термін, залежно від необхідності.

При виборі сидеральної культури обов’язково враховується попередник (хрестоцвітні не сіють після хрестоцвітних і т.д.).

При посіві насіння застосовується метод суцільного розкидання, з явним загущенням (причому у весняний термін більше, в осінні трохи менше).

Полив зелених добрив виробляється з орієнтиром на природні потреби культури, як при вирощуванні її на основний урожай.

Для більш швидкого розкладання зрізаної зеленої маси сидератів гарна обробка мульчі препаратом «Сяйво».

І ще... Приймаючи рішення вирощувати сидеральні культури потрібно знати про те, що максимальний ефект від їхнього застосування проявляється не відразу, а на 2-3 рік, і триває до 5 років.