Покинула люблячого багатого чоловіка… і стала щасливою

Олена була однією з тих дивовижних жінок, які, де б вони не були, одразу стають центром уваги. Вона була красивою й освіченою дівчиною, знала кілька іноземних мов, чудово зналася на музиці і театрі. Та попри це довго не виходила заміж. Коли до неї, дев’ятнадцятирічної, посватався поручик, дівчина вмовила його одружитися зі своєю старшою сестрою Ольгою. Лише у 25 Олена сама вийшла заміж. З військовим офіцером Юрієм вона познайомилася на похоронах його батька. Чоловік розповів своїй новій знайомій трагічну і жахливу історію загибелі батька: чоловік впав під колеса трамвая. Пізніше цей епізод з’явиться на сторінках «Майстра і Маргарити», а сама Олена стане прототипом головної героїні знаменитого роману.

Наприкінці 1918 року Олена з Юрієм побралися, але цей шлюб тривав лише кілька років. Олена пішла від чоловіка до… його начальника. Пара одружилася 1921 року. Того ж року у них народився первісток, а через п’ять років – ще один син. Але Олену не тішив ні люблячий чоловік, ні діти, ні достаток. У листах до сестри жінка часто писала про нудьгу. Чоловік майже весь час був на роботі, синів виховувала няня, господарство вела хатня робітниця, а Олена тим часом не знала, чим себе розважити. Тихе сімейне життя і світські розваги зводили її з розуму.

До зустрічі з Оленою Михайло Булгаков також був двічі одружений. Його перша дружина Тетяна мріяла про дітей, однак, чоловік був зовсім не готовим до батьківства і наполіг на аборті. Але це була тільки крапля у морі нещасть. На долю подружжя випало багато випробувань: період, коли Михайло працював військовим лікарем і час неймовірної бідності. 1924 року подружжя розлучилося: письменник захопився новою пасією на ім’я Любов. Одружившись, вони поневірялися по зйомних квартирах. Любов, як і її попередниця, допомагала своєму чоловіку творити, проте поступово почуття між подружжям стали згасати. Шлюб тріщав по швах, і в жовтні 1932 року вони вирішили розлучитися.

Олена зацікавилася Булгаковим, прочитавши «Білу гвардію». У лютому 1929 року у масляний тиждень знайомі запросили її на млинці. Йти вона не хотіла, але побачивши список запрошених, серед яких було ім’я письменника, змінила думку. Олена згодом зізналася, що це було дуже швидке кохання і на все життя. Пара спершу просто товаришувала, але дружба невдовзі переросла у близькі стосунки.

Одного разу, отримавши невеликий аванс, Михайло запросив Олену випити по кухлю пива. Із закусок у них було лише варене яйце. Саме тоді Олена розуміла, що з цією людиною її чекає зовсім інше життя, позбавлене розкоші та комфорту, до якого вона звикла. Однак, це не лякало жінку. Поряд з Михайлом їй було цікаво і весело. Булгаков вмів пожартувати і розважити, а цього Олені дуже бракувало.

Розлучення далося Олені непросто. Чоловік був шляхетною людино і шалено кохав дружину. Олена навіть хотіла розірвати стосунки з Булгаковим. Пообіцяла, що не прийме від нього жодного листа, не підійде до телефону, якщо він телефонуватиме, і не вийде на вулицю одна, щоб випадково з ним не зустрітися. Розлука тривала 20 місяців, але від долі не втечеш.

Коли Михайло та Олена таки випадково зустрілися, письменник сказав: «Я не можу без тебе жити». А потім додав: «Дай мені слово, що я вмиратиму в тебе на руках». Олена заприсяглася виконати прохання, хоча на той момент воно здавалося дивним, адже Булгакову тоді не було і сорока років. Того ж дня Олена попросила чоловіка відпустити її, а наступного дня побралася з Булгаковим.

Письменник часто говорив про свою смерть у колі друзів, нагадував Олені про її клятву. Такі розмови близькі сприймали як жарт, адже письменник був цілком здоровим і повним сил. Біда підкралася раптово. 1939 року Булгаков захворів на нефросклероз. Будучи лікарем, він чудово розумів, які наслідки матиме хвороба. Дружина намагалася заспокоїти чоловіка, усіма силами його підтримувала, переконувала, що він зможе перемогти хворобу, оскільки Булгаков дуже любив життя і не хотів вмирати.

Хворіючи, письменник диктував Олені і правив разом з нею «Майстра і Маргариту». За кілька днів до смерті, геть знесилений, чоловік сказав, що шкодує про одне: що його книги ніхто не прочитає. Й Олена зробила все, щоб не опубліковані твори чоловіка побачили світ.

Жінка не раз зверталася у найвищі інстанції і писала особисто Сталіну листи з проханням опублікувати твори її чоловіка. Роман «Майстер і Маргарита» вийшов друком лише через 27 років після смерті його автора. Олена дуже раділа цьому, бо боялася померти, не виконавши останнє бажання чоловіка.

Рідні розповідали, що Олена, йдучи на могилу чоловіка, щоразу вбиралася, наче на побачення. Вона постійно бачила його уві сні, розмовляла з ним, писала йому листи. Коханого Олена Булгакова пережила на 30 років і була похована поряд з ним.