12 правил життя від Ніка Вуйчича.

Не втрачай надію — вона перемагає смерть!

Раніше я думав, що y мене ніколи не буде дружини, що я ніколи в житті не зможу мати дітей… Але зараз у мене є красуня дружина і абсолютно здорові діти — двійко чудових синів. Старший, Кійоши вже вище мене. А тепер в нашій родині з’явилося ще й 2 донечки відразу. СЛАВА ГОСПОДУ!

Раніше я переживав, що я ніколи не зможу тримати за руку свою дружину, що я не зможу обійняти своїх дітей, коли їм буде погано. Але зараз Кійоші обіймає мене. Він каже «дай п’ять» і вдаряє мене в плече. Зараз я розумію, що не важливо, чи можу я тримати за руку свою дружину, головне — щоб я завжди тримав її серце.

Тож не виходить — спробуй знову. Роби все, що можеш!

Одного разу я займався серфінгом на Гаваях. Всі на пляжі дивилися — людина без рук, без ніг хоче кататися! Я лежав на дошці і люди мене штовхали на хвилю. Друзі поклали стопку рушників на дошку, щоб я міг на них спертися і піднятися. Раз 15 я пробував встати. І у мене нічого не виходило.

Але батьки вчили мене: щось не виходить, спробуй знову. Якщо щось не виходить, це не означає, що ти невдаха. Якщо оточуючі бачать твою невдачу, не принижуй себе. Нічого страшного, якщо ти щось не можеш зробити. Нічого страшного, що ти не володієш усім. Але ти можеш до цього прагнути.

І я спробував знову і знову встати на дошку. І знаєте, коли я нарешті встав, я подумав: «О Боже, що ж мені тепер робити!?».

Не обмежуй сам свою радість.

Багато людей просто не радіють життю, просто тому що вони її обмежують. Я, наприклад, обожнюю жартувати в літаках. Іноді прошу покласти мене на полицю для ручної поклажі. А якось раз, я взяв костюм пілота у свого друга, він працює в комерційній авіакомпанії, і зустрічав у цьому костюмі пасажирів. Треба було бачити їхні обличчя!

Пам’ятайте, іноді обставини диктують вам, що у вас є, але те, що у вас є не повинно заважати жити радості всередині вас. Не дозволяйте думці людей або якимось подіям принижувати вас.

Не бійся важкої праці.

Мені кажуть — ти з Австралії. Але і там не все вимощено золотом. Коли мої батьки переїхали з Югославії, у них був тільки одяг. Тільки той, що був на них. Вони працювали старанно. І мені завжди говорили це робити.

Мені не давали бути «поганим» хлопчиком. Мені не давали грошей на іграшки. Мені доводилося їх заробляти. Я пилососив будинок за два долари на тиждень. І далі був вільний вирішувати, що робити з цими грошима — купувати іграшки або віддавати бідним.

Будь вдячний за те, що у тебе є!

Бути вдячним своїй родині — це тільки початок. Я дуже люблю свою «ногу». Те, що у мене немає рук і ніг — не означає, що я можу впадати в зневіру. Завдяки своїй маленькій нозі я можу плавати, я займався дайвінгом. Я навіть стрибав з парашутом.

Так, коли я ходив до школи і мене всі дражнили, було дуже важко бути вдячним. Але потім я зрозумів, що у всіх є проблеми. І, можливо, батько-алкоголік це страшніше, ніж не мати рук і ніг. Ми повинні дякувати за те, що у нас є, і молитися за тих, хто цього не може.

Вдаряй м’яч, поки він не вдарив тебе.

Якось я грав зі своїм другом в футбол. Він попередив мене, що буде зараз штовхати, щоб я встиг приготуватися. І ось я бачу, що м’яч летить на мене. І я не знаю, як відбити. Я хочу вдарити м’яч, поки він не вдарив мене. Думаю головою, але для голови занадто низько. Штовхнути? Але я не дістану. І тоді все було, як в «Матриці» — ефект уповільненої дії. Я стрибаю, відбиваю м’яч і сильно пошкоджую свою ногу. Три тижні не можу ходити. І, коли я лежав на ліжку, дивився в стелю, то тоді вперше подумав: «Так от, як почуваються інваліди».

Іди до мети.

Було дві людини, що надихнули мене на виступи. Перший — Філіп, він не міг ходити і говорити. У нього був остеомієліт (це коли тіло буквально «відключається» по частинах). Йому було 25 років, коли ми зустрілися. Він робив сайт і намагався надихнути людей, повернути їм віру в життя.

А друга людина-прибиральник у школі. Він сказав: «Ти будеш оратором і розкажеш людям свою історію». Я хочу, щоб ви знали: це був літній чоловік, і я дуже поважав його. Але у мене і в думках не було стати оратором. Я збирався бути бухгалтером. Але він кожен день протягом трьох місяців говорив мені це. Зрештою, я погодився виступити. Тоді я зрозумів, що можу теж надихати людей. Не важливо, хто ти, можеш ти ходити або говорити — в твоєму житті є мета.

Не вкладай щастя в тимчасові речі, інакше воно буде тимчасовим.

Батько говорив — ти повинен працювати. Але старайся, щоб і люди працювали на тебе. Тобі доведеться платити їм за те, що вони робитимуть за тебе те, чого ти не можеш. У тебе є відповідальність за самого себе.

І я відчуваю цю відповідальність. Я самодостатній, у мене є руки і ноги, я знаю свою мету. У мене є світло, сила і істина. Мені не потрібні гроші, влада, наркотики, алкоголь і порнографія, щоб відчувати себе щасливим. Це тимчасові речі і щастя від них не може бути довгим.

Приймай себе таким, який ти є.

Дівчата, вам не потрібна нова пара взуття, щоб бути щасливими. Вам не потрібен хлопець, щоб бути щасливими. Шукайте чоловіка, який буде вас любити, і, коли почнуться труднощі, він не піде.

Хлопці думають, що іноді потрібно почати матюкатися, щоб бути крутим. Або накачати великі біцепси. Але у мене були настільки великі біцепси, що вони відвалилися.

Зрозумійте, біль і незадоволення, які ви відчуваєте — вам дав диявол. Але навіть з ваших осколків Бог може зробити щось прекрасне. Головне — прийміть себе, зрозумійте, хто ви є і чого ви хочете.

Мрій і мрії стануть реальністю.

Якщо ми не віримо в щось, це не означає, що його не існує. Але якщо ми ніколи не думаємо про щось, то ми цього не шукаємо. Якщо не шукаємо, то і не знайдемо. Не знайдемо, значить – ніколи не отримаємо. Все просто.

Мрії стають реальністю, чудеса стають реальністю. Я не кажу, що все просто. Я, наприклад, ніколи не стану футболістом. Але я можу бути щасливою людиною. Щастя було прописано в моєму майбутньому. Я в це вірю.

Сфокусуйте увагу на тому, що ви можете зробити.

Я питав у дев’ятирічних дітей: «У вас коли-небудь був стрес?». І вони говорили — так. Важка домашня робота, поганий учитель. Я питав у 13-річних. Вони говорили, що їх все дратує: друзі, батьки, їх власне мінливе тіло. У 17 років мені говорили, що відчувають стрес через закінчення школи. «Якщо я вступлю до ВУЗу — все Буде Добре», — говорили вони. Але нічого не змінювалося. Потім вони будуть говорити: «якби я тільки знайшов роботу…». А на роботі їх дратуватиме начальник. Всі незаміжні і неодружені думають, що вони не щасливі, тому що повинні знайти чоловіка або дружину. «Коли я знайду собі чоловіка — все буде чудово!».

Ні! Якщо ви не щасливі без чоловіка, то і з ним не будете щасливі. Зосередьтеся на тому, що у вас є вже зараз. На тому, що ви можете робити вже зараз. Не чекайте чоловіка, роботу, кінця іспитів, щоб робити те, що допомагає вам бути щасливим!

Робіть хороший вибір, він дає хороші плоди.

Рішення, які я приймав раніше, мене знерухомлювали. Я думав: «У тебе немає рук і ніг, ніхто крім твоїх батьків не любить тебе, ти тягар для всіх, не буде роботи, дружини, цілі».

Але вірте, у Бога є план щодо вас. Якщо у нього є план щодо безрукого і безногого Ніка Вуйчича, то, будьте впевнені, він є і щодо вас.

Якщо ви самі не отримали дива, станьте дивом для когось іншого. Адже в підсумку час і любов – це дві основні валюти. Кожен день відповідайте собі на питання хто ви і чого хочете? Робіть, що можете. Пам’ятайте про бідних. Моліться. Надихайте.