Мата Харі: чотири правила ідеальної коханки

Хтось вважає її найкращою шпигункою всіх часів, а хтось – просто жертвою інтриг, яка опинилася в невдалий час у невдалому місці.

Правило перше.

Проявляй ініціативу

Майбутня зірка Мата Харі, дочка Адама й Антьє Зелле, Маргарета Гертруда Зелле (таке справжнє її ім’я) з’явилася на світ 7 серпня 1876 року в Голландії. Вона росла фантазеркою, впевненою у своїх силах і тямущою дитиною. Ці якості стали їй у пригоді, коли батько збанкрутів і пішов із сім’ї, а мати померла, не витримавши хвилювань.

Рішуча Маргарета не захотіла жити у родичів і виїхала в інше місто, де вступила до школи вчителів. Там розгорівся перший пов’язаний із нею скандал. Її почав спокушати немолодий директор цього закладу, і дівчина відповіла йому взаємністю. Це викликало обурення громадськості і величезний осуд. Цей скандал допоміг дівчині зрозуміти, що вона красива і може керувати чоловіками.

У пошуках розкішного життя 18-річна Мата Харі знайшла майбутнього чоловіка за оголошенням у газеті, негайно ж написала йому, що хоче вийти за нього і не залишила йому вибору. Її чоловіком став на 19 років старший капітан голландської армії Рудольф Мак-Леод.

Правило друге. Використовуй шанс, даний долею

Її шлюб був нещасливим. Чоловік часто скандалив й охоче заводив зв’язки на стороні. Навіть народження сина і доньки не змогло принести злагоду у сім’ю. Остаточно подружжя розірвало стосунки після смерті сина. Чоловік відібрав у Маргарети право на виховання дочки. Відтоді вона більше ніколи її не бачила.

У пошуках заробітку Маргарета поїхала у Париж. Там узяла собі псевдонім Мата Харі (у перекладі з малайської її нове ім’я означало «око дня», тобто «сонце») і почала кар’єру виконавиці східних танців. Свої танці жінка видавала за відтворення релігійних обрядів на честь Будди та інших індійських божеств. Мата Харі придумала легенду про те, що її мати – 14-річна індійка, яка була танцівницею у храмі. Вона померла при пологах, і Мату Харі виховали ченці індуїстського храму. Причому в різних інтерв’ю розповідала різні біографії: то вона народилася в Індії, то на Яві.

Кажуть, жінка зовсім не вміла танцювати, але вона придумала, як вигідніше це подати. Публіку приваблювало те, що танцювала Мата Харі практично голою, прикривши тільки груди. І робила вона це зовсім не зі скромності, а тому, що ця частина тіла була, на її думку, не дуже красива. Усе інше глядачі могли детально роздивитися. Тому її турне по Європі на початку минулого століття супроводжувалося грандіозними скандалами.

Мата Харі не обмежилася одним Парижем, вона завоювала серця австрійців, іспанців, німців. Зображення Мата Харі прикрашали листівки, пачки цигарок, бляшанки з голландським печивом.

Правило третє.

Зберігай інтригу

Виступи танцівниці приваблювали чиновників, послів, дипломатів. Високопоставлених коханців Мата Харі змінювала, як рукавички. Біографи підрахували, що за 5 років у неї було 104 коханці.

З чуток, Мата Харі обожнювала військових. Вона не відмовляла навіть простим солдатам, якщо вони були їй симпатичні. А для всіх інших охочих ніч із Матою Харі коштувала 7,5 тисячі доларів – небувала сума на ті часи.

Слід зазначити, що шанувальників приваблювало не тільки її тіло, але й та загадка, якою вона себе оточувала. Вона не розповідала про батьків, не називала свого справжнього імені і постійно переїжджала. Оточивши себе загадковою атмосферою, вона змогла заінтригувати весь світ.

Правило четверте.

Світом правлять розумні жінки

Чутки про те, що Мата Харі – шпигунка, з’явилися на початку Першої світової війни. За переказами, Мата Харі примудрилася стати шпигункою для воюючих Франції та Німеччини одночасно. Кажуть, вона була тонким психологом і неперевершеною коханкою, зваблюючи і примушуючи видавати всі секрети навіть найнепідкупніших і найчесніших військових і чиновників різних європейських країн.

Хоча на суді жодного переконливого доказу шпигунської діяльності Мати Харі не було представлено, 1917 року її засудили до розстрілу. Жінку намагався врятувати адвокат, колишній коханець за сумісництвом. Він заявив, що Мата Харі чекає від нього дитину. Однак вона спростувала це, заявивши, що сама має право розпоряджатися власним життям і власною смертю.

Легендою стали слова, сказані нею в останній рік життя: «Я ні про що не шкодую. Моє життя овіяне неймовірними легендами, і часто навіть я сама не можу відрізнити правду від вигадки. Мені вдосталь дісталося і сліз, і болю, і нещасть. Але я пізнала, що таке влада жінки над чоловіками – над тими, хто вершить долі цілих народів.