Випадкова романтична зустріч

- Дівчино, а що ви робите сьогодні ввечері? - запитує Він, напружуючи біцепс на руці, якою тримається за поручень.

- А чому ви цікавитеся? - відповіла Вона, повернувшись боком, для того, щоб він зміг оцінити розмір її грудей.

- Просто цікаво, чим може займатися сьогодні ввечері така симпатична дівчина? - без жодної нотки лукавства пояснив Він, підтягуючись на поручні, незважаючи на крики кондуктора тролейбуса.

- Книжку, напевно, почитаю. - Вона повернулася на 360 градусів, щоб Він зміг краще її оглянути.

- Я теж люблю почитати... Різні книжки, журнали. - Він продемонстрував свій мобільний телефон Nokia останньої моделі й програв з десяток поліфонічних мелодій.

- Гарний мобільний, - похвалила Вона. - У мене теж був такий... рік тому. Тепер - інший. Проте номер залишився той самий: 050-777-34-56, - виразно продиктувала Вона.

- Я запишу, з вашого дозволу, - Він дістав гаманець, вийняв кілька купюр великого номіналу і на одній із них записав номер.

- Отакої! Увечері зі своєю дівчиною підете гуляти, купюру розміняєте й усе... - з певним єхидством в голосі промовила Вона. Потім випадково махнула рукою і зачепила розріз на спідниці, оголюючи ногу.

- Немає у мене ніякої дівчини, - Він показав паспорт, з якого дістав права водія. Погортав записну книжку. - Ні з ким гуляти вечорами. А ваш хлопець не заважає вам читати книжки?

- Я зараз самотня. Мені теж немає з ким гуляти.

- То давайте проведемо вечір разом! Сьогодні обіцяють чудову погоду, - заглянув він за допомогою свого смартфона на сайт Гідрометеоцентру.

- Згода. Заїжджай за мною на своїй машині.

- У мене немає машини, - спохмурнів Він. - Я її вчора продав. А нову ще не купив. Ось договір купівлі-продажу.

- Не треба, - уважно перечитуючи договір, відмахнулася Вона. - Я вам вірю на слово. А давайте нікуди не підемо? Посидимо у мене вдома. Я живу одна у трикімнатній квартирі. У центрі. Ось будинкова книга.

- Кутова, на першому... - невдоволено протягнув Він, переглянувши план квартири.

- Я вам капці дам, - благаючи промуркотіла Вона.

- Обов’язково зайду. До вечора, - Він зробив стійку на руках, сальто, й вийшов із тролейбуса.

- Він такий кумедний, - прошепотіла Вона...