«Щурячий» рік

Ще складніше пояснити, чому ми святкуємо рік Щура ще до того, як він почався за східним календарем. Однак святкуємо ж, хоча і Різдво, і Новий рік ми теж відзначаємо двічі й нічого.

Якщо вже серйозно, то новий 2020 рік обіцяє бути складним. Спробуємо зрозуміти ті виклики, які готує для нас рік новий.

По-перше, це проблеми бюджетні. Фактично всі роки незалежності наша країна жила в борг. Тобто, витрачала бюджет більше, ніж збирала. «Бюджетну дірку» гасили по-різному. В перші роки незалежності продавали державну власність, а її було на початку дев?яностих ну дуже багато. Потім, коли розпродали основні ліквідні активи, почали брати в борг за кордоном, в першу чергу у МВФ та інших міжнародних фінансових установ. Брали, брали і ще раз брали.

Минулий рік показав, що той самий МВФ давати гроші вже не хоче, і його в цьому можна зрозуміти, тому що фактично ніхто і ніколи толком кредитні гроші в реальний сектор не інвестував. Таким чином міжнародним банкірам незрозуміло, як держава збирається повертати мільярди доларів. Тому вони ставлять зрозумілі для них і неприйнятні для нас умови – зробіть бюджет профіцитним, і тоді ми вам дамо наступний транш. А як бюджет можна зробити профіцитним, в умовах стабільно падаючого обсягу промислового виробництва? Тільки за рахунок збільшення податків і зменшення витрат того самого бюджету. Ні перше, ні друге в нинішніх українських реаліях зробити нереально. Отже, дефіцит державного бюджету точно буде «головним болем» влади і народу. При цьому «простір для маневру» у влади дуже незначний.

Другою важливою проблемою в 2020 році стане наша багатостраждальна комуналка, а точніше - борги споживачів за ці самі послуги. Не секрет, що за нинішніми тарифами платити більшості споживачів фактично немає з чого. В минулу «п?ятирічку» якось рятували населення субсидії, але схоже на початку нового владного циклу можливості держави компенсовувати вартість комунальних послуг завершились, і принаймні більшості домогосподарств доведеться платити за комунальні блага «по повній». Це невесела перспектива, бо суттєвого зростання доходів населення на тлі бюджетної кризи в рік Щура чекати не варто, а комунальні підприємства знаходяться в настільки складному фінансовому становищі, що самостійно суттєво знизити тарифи не в змозі.

Третя проблема плавно витікає з перших двох. Падіння реального сектору економіки, і неможливість держави забезпечити громадян новими робочими місцями з нормальною зарплатнею «як у сусідів». Та захмарні комунальні витрати фактично «виштовхують» мільйони українців на заробітки до тих самих «сусідів», які наших громадян люблять і готові приймати та забезпечувати роботою й все частіше стимулюють до повноцінної еміграції. Ситуація ця не нова, але чим далі вона відбувається, тим більше шкодить економіці України, тому що населення невпинно старіє, і для того, щоб виплачувати навіть мізерні пенсії доводиться все більше залазити до «бюджетної кишені», а вона - дефіцитна. На жаль, поки що виходу з цього замкненого кола не видно і щось не схоже, що наша влада знає, як «вже завтра» досягнути нормального рівня життя населення при помірних податках та комунальних тарифах. Хоча, може в цьому їм таки допоможе східний щур, бо ж треба на когось сподіватись...