12 років без Віктора Чайки…

Чому сьогодні згадується покійний міський голова Рівного? Напевно тому, що велике бачиться лише на відстані. Автор багато разів брав інтерв?ю у Віктора Анатолійовича і навіть один раз разом з ним висаджував дерева біля міської лікарні. А про те, скільки разів довелось бачити Віктора Чайку в самих різноманітних місцях та заходах, навіть і не варто говорити. Чому сьогодні, через 12 років після смерті варто згадати мера Чайку? Тому, що він вмів бачити проблеми Рівного в цілому. Що це означає? Місто - це дуже складна система, і проблеми не виникають в один день. Вони визрівають роками, а то й десятиріччями. Тому керівник міста, принаймні в тому розумінні цього слова, як його розумів Віктор Анатолійович, повинен вміти відчути проблему, вирахувати її до того, як вона стане актуальною і підготувати свої рецепти її вирішення задовго до того, як вона стане болючою темою для всіх. Ось це – вміння дивитись у майбутнє і розуміти ті виклики, які будуть стояти перед обласним центром через десять-двадцять років і були, на думку автора, головними, сильними якостями Віктора Чайки. Хоча і не тільки це. Згадую історію. Колись на початку зими прийшов у якійсь справі до одного з заступників Віктора Анатолійовича. Чиновник попросив почекати, поки він не завершить обдзвін. Він за списком дзвонив власникам магазинів, базарів та торгівельних центрів. Розмови всі були стандартні. «Добрий день. Сьогодні їхав мимо твого закладу міський голова, в тебе не посипано. Хочеш, щоб хтось біля твого магазину руку зломив? Не хочеш. Добре. Тоді пісок ми підвеземо, а відра, лопати і працівники з тебе. І май на увазі, завтра вранці Чайка знову поїде дивитись чи посипано біля твого закладу»... Можуть сказати, що подібний спосіб боротьби з ожеледицею «совковий». Може і так, але він був ефективний, тому що давав змогу швидко і з найменшими затратами навести лад в місті. І таких прикладів можна навести безліч. Вміння вирішувати проблеми шляхом діалогу - це справжній талант, і ним Віктор Чайка володів віртуозно.