Три найважливіші речі Богдана Столярчука

З паном Богданом ми знайомі ще зі студентської лави, тому, відкинувши академічний тон, питаю:

- Скажи, що відбулося у твоєму житті раніше: перший поцілунок чи перша нота, зіграна на контрабасі?

- Дівчина, кохання і поцілунок прийшли у моє життя раніше, ніж я заграв на контрабасі. А ще раніше була скрипка.

- То ти - романтик? Адже скрипка - такий романтичний інструмент… Контрабас значно солідніший.

- Романтик. І однолюб…

- А як же поезія? Ти зміг би заради поетичного рядка, який прийшов до тебе у найнесподіванішу хвилину (а вірші мають такий звичай - приходити непроханими), перервати поцілунок, звільнитися від обіймів коханої жінки, щоб схопити клаптик паперу і записати слово?

- Ні, ні в якому разі. Вірші народжуються і живуть у голові, хай вони там і залишаються, поки обійми не охололи.

- То кохання для тебе - найважливіша річ?

- Для мене існують три важливі речі: жінка, коні і самотність… А взагалі-то, - сміється пан Богдан, - мені легше було б усамітнитися десь у куточку і самому написати про себе, ніж відповідати на твої запитання.

- Ти сказав: коні. Захоплюєшся кінним спортом?

- Не зовсім. Влітку, в селі, коли збирав матеріали про свій родовід, виходив уранці, їздив верхи, доглядав коней і смикався з ними.

- Як це - смикався?

- Розумієш, найкращий смичок для скрипки чи контрабаса - з кінського волосу. От я і смикав у них по волосинці.

- А жіноча волосина не краща?

- Якось досі не пробував висмикнути волосинку з жіночої коси, - сміється пан Богдан. - У тебе ж, пам’ятаю, були довгі коси - от ти б дозволила?

- Заради мистецтва - не пошкодувала б. А ти подаруєш мені своє “Вибране”?

- Де ж ти раніше була, у мене ця збірочка тут одна залишилася, хіба що вдома пошукати.

- Для кого ж ти її бережеш?

- Подарую тій, яка надихнула мене на вірші.

- А може, тебе надихає ідеальна жінка, витвір твоєї фантазії? Тому ти й бережеш один примірник збірки без дарчого напису?

Це запитання пан Богдан залишив без коментарів. А нам, гарним дівчатам, залишається проводжати поглядом його шляхетну постать, коли він іде вулицею 16 Липня від музичної школи, або дивитися, як зникає за рогом його незмінний крислатий капелюх, слухати, як шерехтить шинами по асфальту велосипед, що несе старого романтика на чергову репетицію. Ні, краще прийти до концертної зали інституту мистецтв у святковий день і послухати, як жваво і весело виграють “Хутірські музики”: адже у музиці найяскравіше виказує себе українська душа.

Довідка “РР”

Богдан СТОЛЯРЧУК - доцент кафедри музичного фольклору Інституту мистецтв РДГУ, викладач Рівненської дитячої музичної школи № 1 імені М.В.Лисенка.

Народився 25 серпня 1947 року в селі Дмитрівка Гощанського району. У 1970 році закінчив Рівненське музичне училище (клас контрабаса О.М.Островського), у 1976 - Київський інститут культури (Рівненський факультет), у 1986 - Одеську державну консерваторію імені А.В.Нежданової, де водночас пройшов курс симфонічного диригування. У 1978 році заснував перший у Рівному клас контрабаса і бас-гітари у Рівненській дитячій музичній школі № 1 імені М.В.Лисенка. Керівник інструментальної групи фольклорного ансамблю “Горина” та інструментального ансамблю традиційної народної музики “Хутірські музики”.

Член творчих Національних та Всеукраїнських спілок - журналістської, краєзнавчої, музичної, театральної.

Лауреат престижних літературно-мистецьких премій, автор, упорядник і видавець навчальної, методичної, довідкової літератури, енциклопедичних довідників, біографічних та дослідницьких видань.

Автор поетичних збірок “Причастя”, “Полісся моє голубе”(у співавторстві), “Зірка долоні”, “Мій серпень”, “Одну тебе кохаю”, “Забреду у твій сад”, “Моя маленька планета”.