Кілька порад, як захистити дерев’яні стовпи від гниття

Насамперед, розглянемо причини гниття. Дерево гниє при постійній присутності вологи й кисню. Такі умови створюються на межі землі й повітря, у тому місці, де стовп виходить із землі. У цьому місці гниття відбувається найбільш інтенсивно. Вище цього місця деревина добре провітрюється і гниє не так інтенсивно. Нижче – навпаки, недостатньо кисню для активного гниття і цей процес там так само сповільнюється. Значить, нам потрібно задіяти якісь заходи для захисту дерева в крапці виходу дерев’яного стовпа із землі.

Другий момент – типові помилки дачників при використанні дерев’яних стовпів і опор. По-перше, у більшості випадків вони закопують стовп не «тією» стороною. Деревина піднімає свої соки стовбуром за рахунок осмосу. Осмос – це підйом рідини по найтонших капілярах нагору. І якщо закопати колоду так само як вона і росла (комлем униз), то вона й буде продовжувати тягнути вологу з землі усередину стовбура. Якщо ж закопати її комлем нагору, підсмоктування вологи стовбуром значно зменшиться.

По-друге, для захисту дерева його підземну частину часто змазують розплавленим бітумом, обгортають руберойдом. При цьому утворюється своєрідна «склянка». Волога, потрапивши до неї один раз, уже не може її покинути і дерево постійно має свій власний запас вологи.

По-третє, використовується зовсім непідготовлена неопрацьована деревина, розраховуючи на тимчасове використання, дешево, «заміню в будь-який момент». Але немає нічого більш постійного, чим тимчасові будівлі. З часом вони обростають інфраструктурою, до них звикають, а згодом і дібратися до гнилого стовпа вже неможливо, не те що замінити. І починають у хід іти підпірки, кілочки. Паркан набуває напівзруйнований вигляд.

А тим часом, достатньо провести нескладні підготовчі заходи, які займуть небагато часу і ваш паркан буде як новий багато років, навіть із дерев’яними стовпчиками. Правила ці досить прості.

1. Використовуйте тільки здорову деревину, підсушену, без ознак гнилі. Якщо це не обрізний пиломатеріал, а колода – підтоварник, обов’язково зачистіть її та дайте трохи обвітриться. А краще взагалі – рік просохнути під навісом.

2. Ту частину, що планується до заглиблення, плюс 30-50 см вище (пам’ятаємо, що це верхівкова частина, а не комель) просочіть проникаючим антисептиком. Краще – методом занурення на добу – дві. Прекрасно зарекомендував себе мідний або залізний купорос. Просочене 5-7?% розчином купоросу дерево не гниє в землі 15-20 років.

3. Щоб просочення не вимивалося, на верхній торець стовпчика надягніть будь-який ковпак, прибийте бляшану кришку. Волога дуже інтенсивно поглинається саме в торець дерева. А кришка не тільки захистить дерево від вологи, але й може служити декоративною прикрасою.

4. При установці стовпчика викопайте (висвердліть) ямку в 2-3 рази ширше діаметра стовпчика. Спочатку киньте на дно ямки трохи крупного щебеню. Потім, установивши стовпчик, засипте ямку так само крупним щебенем, а не землею. Тим самим ви забезпечите відмінний дренаж підземної частини стовпа і відносне його провітрювання. Буде ще краще, якщо в ямку ви спочатку вставите «стакан» без дна з нетканого матеріалу типу «Агротекс», «Геотекстиль» і т.п. Він не дозволить дренажу забиватися землею.

5. Сам стовпчик обов’язково пофарбуйте. Це не тільки поліпшить його вигляд, але й захистить від вологи. Але фарбувати рекомендується тільки добре просушену деревину.

6. Якщо ви хочете дійсно вирішити питання зі стовпчиками остаточно, то можна використовувати металеві гільзи – обрізки труб. Їх закопують у землю так, щоб вони піднімалися над землею на 10-15 см. А дерев’яні стовпчики вставляються в них. Так можна значно заощадити на стовпчиках, тому що дерево значно дешевше металу, а на один стовпчик піде приблизно тільки 1/3 тієї труби, що ви повинні були б використати, роблячи стовпчики повністю металевими. Та й виглядають дерев’яні стовпчики симпатичніше. Щоб стовпчик не провалювався в гільзу, діаметр останньої беруть трохи меншим, чим розмір стовпа, а сам стовп підтисують до необхідного розміру.