Базари, що відкриваються…

Відкриття базарів – це вже реальність. Так в Рівному базари поки не працюють, хоча зрозуміло, що відкриття, принаймні критих ринків, це лише питання кількох днів. Звісно, з точки зору економіки це правильно, хоча сказати, що за останні два місяці базарна торгівля зникла, не можна. Вона була і є у вигляді вайбер-груп, продажу в дворах і на вулицях з машин. Так, при такій стихійній торгівлі забезпечити бодай мінімальні вимоги карантину важко, а про контроль за якістю продукції і говорити не варто. Тому, навіть з точки зору санітарно-епідеміологічної безпеки, відкриття усіх діючих базарів це вагомий плюс. Однак, не варто думати, що всі проблеми нашої економіки це вирішить.

Реальний сектор економіки розділився на дві групи – тих, хто всі ці вісім тижнів важко працював (хто легально, а хто й нелегально). Таких відсотків 10-15. Звісно, що вони вже підготувались до похмурого посткарантинного економічного апокаліпсису і мають до нього імунітет. Решта реального сектору чекають формального завершення карантину. Скільки з цих підприємств виживуть – не скаже ніхто. Зрозуміло, що дуже багато залежить від дій нашої центральної влади (місцева влада немає ні грошей, ні можливостей, щоб реально допомогти). На жаль, за два карантинні місяці не було зроблено майже нічого для допомоги бізнесу, при цьому навіть ті підприємства, які зупинились, продовжували більш-менш нормально платити податки. Зрозуміло, що в них відразу після завершення карантину будуть серйозні проблеми з обіговими коштами, грошима, необхідними для виплати зарплатні, оплати комунальних послуг і податків.

Якщо вірити нашим урядовцям, то влада допоможе усім. Будуть дешеві кредити, кошти на зарплату працівникам, іпотечні кредити по 10?%, будуть зменшені податки та нарахування. Також у нас планують працевлаштувати мільйони заробітчан… Коли аналізуєш ці заяви, то складається враження, що наша влада впевнена, що країна, якою вона керує, називається Саудівська Аравія, а не Україна. Звідки влада візьме гроші не зрозуміло. В нас немає резервного фонду, боргів за тридцять років ми набрались стільки, що на їх обслуговування витрачали ледве не третину бюджету. Пенсійний фонд з такою дірою, яку і в минулі то роки закривати було дуже важко. Якщо ж спрогнозувати різке скорочення виплат державі з боку реального сектору економіки та астрономічні борги за «комуналку», які тій самій державі доведеться гасити, бо інакше вся галузь ЖКГ припинить своє існування, то картина стає ну зовсім невтішна.

Додає негативу і зовнішній фон – за два місяці карантину ми не отримали якихось суттєвих сум від міжнародних банківських установ, навіть про відстрочку рекордних виплат за нашими боргами ніхто не домовився. З чого буде держава платити пенсії, зарплати бюджетникам, військовим, правоохоронцям, та виплати тим самим мільйонам безробітних? Де візьмуть гроші на ті ж лікарні, школи та дитячі садки?

Тобто, поки що той максимум, що ще може зробити держава, хоча навряд чи зробить – це зменшити податки. Все одно їх мало хто зможе заплатити, а так – хоч якась реальна допомога…