Нашестя палички Коха триває

- За показниками захворюваності на туберкульоз Європа ділиться на три категорії - з низьким, середнім та високим поширенням інфекції. Так ось, Україна, на жаль, належить до останньої. Епідемію туберкульозу в нас, за критеріями Всесвітньої організації охорони здоров’я, визнано з 1995 року. Причому фіксується поширення всіх форм цієї недуги. Стосовно області, то щороку реєструється 800-900 нових хворих, а щодня - двоє-троє. Несвоєчасно ж виявляється більше, ніж 50 відсотків хворих, майже половина з яких - із занедбаною формою. Крім того, стрімко зростає кількість випадків хіміорезистентного (стійкого до ліків) туберкульозу. Так, первинна стійкість збудника туберкульозу до відомих протитуберкульозних препаратів становить 30-32 відсотки, вторинна - до 75. Такі хворі страждають на невиліковний туберкульоз, по суті, вони приречені на смерть. Здорові, які інфікувалися від них, також набувають невиліковної форми сухот.

- А як відбувається зараження туберкульозом?

- Інфекція поширюється повітряно-крапельним шляхом. Коли хвора людина кашляє або плює на тротуар, кидає недопалки, послиненими пальцями гортає сторінки книг, то “випускає на волю” мікобактерії, які житимуть ще місяців зо три в піску й пилюці, а на тротуарі - й до півроку. Інший шлях інфікування - контактний, коли можна заразитися через предмети побуту хворого, при потиску рук, поцілунках, докурюванні чужих цигарок. Джерелом інфекції можуть бути також і свійські тварини. Та й хвора на туберкульоз людина сама може інфікувати тих же корів або кіз.

- Поширена думка, що туберкульоз - це хвороба бідних, так?

- Багато важить, у яких умовах живе людина, як харчується, де працює. Більше половини хворих на туберкульоз - люди з груп ризику: бомжі, безпритульні діти, колишні ув’язнені, п’яниці, наркомани, мігранти. Окрему групу хворих складають дуже зайняті люди, які мають свій бізнес та багато працюють у стресових умовах, і які навіть не підозрювали, що можуть захворіти. Та найбільшого клопоту нам завдають щорічні амністії. Виправні установи перетворилися на розплідник інфекції. Наш протитуберкульозний диспансер, особливо взимку, стає притулком для осіб без визначеного місця проживання.

При тому, що український епідемічний поріг захворюваності на туберкульоз перевищено майже втричі, фтизіатрична галузь фінансується за залишковим принципом, протитуберкульозна програма не виконується, а профільні медичні заклади, порівняно з іншими лікувальними установами, найгірше обладнані й занедбані. Справжня проблема - небезпечний тандем туберкульозу та ВІЛСНІДу

- Багато мовиться нині про нову стратегію лікування по-європейськи - DOTS-терапію, яка в наших реаліях не приживається. Чому?

- За стандартами спрощеної системи виявлення та лікування туберкульозу - DOTS-стратегії - хворий виявляється пасивно, тобто людина сама звертається за медичною допомогою. За кордоном людей дисциплінує загроза призупинення медичної страховки, коли вони не пройдуть обстеження. Тож самі розумієте, чому в Україні це неможливо. У нас поки що традиційно себе виправдовує диспансеризація населення. Оцінка ефективності лікування базується як на мікроскопії мазка, так і на даних клінічного, лабораторного та рентгенологічного досліджень. І хворий вважається вилікуваним лише тоді, коли одержує відповідні результати всіх видів обстеження. Тому в Україні на державному рівні прийнято адаптовану стратегію, яка поєднує в собі переваги обох систем виявлення та лікування туберкульозу.

За кількістю хворих на туберкульоз Україна посідає друге місце в Європі після Росії. За офіційним даними, нині на туберкульоз хворіють близько 700 тисяч чоловік, з них активною, найбільш заразною формою - 120 тисяч. Причому мовиться про тих хворих, які перебувають на обліку в протитуберкульозних диспансерах. Від сухот щогодини помирає одна людина і за ту ж годину виявляють чотирьох хворих.