Олександр Данильчук:

– Абсолютна правда. При такому складі облради, коли є стільки фракцій, імовірно, що так могло статися. І треба мати досвід, аби з усіма контактувати, працювати, уміти домовлятися. Поляризація думок за останніх два з половиною роки, відколи депутати мене обрали головою, все ж закінчувалася здебільшого прийняттям зважених рішень. Ви правильно сказали, що за цей час в раді змінилося чотири голови і частково їх заступники. Мені вдалося відпрацювати найдовше. В умовах економічної кризи, завжди є криза політична. Бо на економічних питаннях легко маніпулювати в політичних цілях. І ще це час реформ. А вони завжди проходять болісно.

– Справді, Ваш досвід як голови, відіграв свою роль, Ви ж не вперше очолюєте облраду. Те, що ви змушені були проявляти неабияку дипломатичність є прикладом того, як у грудні минулого року непросто приймався бюджет області. Позиція кількох фракцій була такою: якщо не підете на наші умови, то ми не будемо голосувати за бюджет. Це правильно?

– Це не правильно. Монобільшості в облраді немає, тож набрати необхідну кількість голосів вдавалося не завжди. Доводилося постійно домовлятися. Але ж професійна політика – це і є мистецтво компромісів…Хоча, знову ж таки, місцеві ради не повинні бути місцем, де з’ясовують політичні амбіції! Бо депутатів обирають в раду, щоб вони відстоювали інтереси своїх виборців, а не політичні цілі партії. Опинившись в депутатському кріслі і в сесійній залі, про це деякі колеги час від часу забувають.

Треба врахувати і той факт, що за нинішнього скликання обласної ради змінилося три (!) голови облдержадміністрації. І щоразу депутатам доводилося налагоджувати співпрацю з новим керівництвом виконавчої гілки влади. Окрім суто господарських моментів, на все накладається ще й політична складова.

– Олександре Юрійовичу, за сьому каденцію, що Ви вважаєте зроблено найбільш важливе і можна записати у плюс депутатському корпусу і владі області в цілому?

– Треба розрізняти функції органу самоврядування і виконавчої влади. Так, ми намагались працювати в одній упряжці заради розвитку нашого краю.

Якщо говорити про конкретні об’єкти, то більшість з тих, які потрапили до президентської програми «Велике будівництво», ми розпочали будувати кілька років тому. Заради справедливості хочу сказати, що це не заслуга лише нинішньої виконавчої влади, але й попередньої. Ми надавали пріоритет тим об’єктам, які уже розпочали будувати раніше або ж мали впевненість, що до кінця своєї каденції зможемо їх завершити. Свою роль відіграла і децентралізація. ОТГ отримали додаткові кошти з державного бюджету на розвиток своїх територій. Було започатковано низку державних програм, які дали поштовх розвитку освіти – це Нова українська школа, наприклад. За ці роки ми вперше почули словосполучення «інклюзивна освіта» і по-новому подивилися на діток з особливими потребами. Саме в останні роки в області відкрилася ціла низка інклюзивно-ресурсних центрів, які допомагають таким дітям стати повноправними членами суспільства. Це, вважаю, неабияке досягнення.

Крім того, завдяки державній програмі «Доступна медицина» в селах побудовані нові сучасні амбулаторії. І добре було б, аби цей проєкт не заморозився. Бо в розрізі медичної реформи він просто необхідний.

Взагалі, якщо ви проїдетеся по селам Рівненщини, то помітите, що з’явилося чимало нових або ж оновлених об’єктів: школи, дитсадки, ЦНАПи, сільські амбулаторії. Та й відремонтованих доріг побільшало… Хоч саме погані дороги поки залишаються однією з болючих проблем не лише Рівненської області.

– А чого, навпаки, не вдалося зробити депутатам 7 скликання?

– Кожен депутат йшов на вибори з якоюсь програмою. Ми збирались на засідання з головами фракцій і визначались, що можемо зробити вже зараз, а з чим доведеться зачекати. На жаль, передусім через брак коштів вдалося не все. Спочатку на порядку денному нашого скликання було майже 150 об’єктів, в яких є потреба будівництва. Потім, зрозуміло, цифра зменшилась на третину, бо дотаційна область, якою є Рівненщина, без державних вливань не впорається. Абсолютна більшість об’єктів, повторюю, будується за умови співфінансування: держава – облрада – місцеві ради.

– Рівненська область – одна з не багатьох, яка постійно виконувала план з наповнення бюджету. Як це вдавалось?

– За це треба перш за все дякувати нашим підприємствам, нашому бізнесу. Суспільство все більше усвідомлює, що чесно сплачуючи податки, ми забезпечуємо виплату пенсій, утримання бюджетної сфери, реалізацію соціальних програм – тобто здоровий обіг грошей в економіці. За останніх півроку ми маємо незначне перевиконання в межах 105 відсотків. І це не дає нам можливості дофінансувати якісь галузі. У той же час, добре, що область не зайшла в «мінус». Я завжди повторюю, що головне завдання влади – не заважати бізнесу працювати.

– Крім того, що Ви голова облради, Ви ще й депутат. Вочевидь, Ваші виборці також мали якісь очікування?

– Я не вперше депутат від Березнівщини. Тож не буду хвалитися, але зроблено чимало. За цю каденцію вдалося практично завершити два великі об’єкти – це новий сучасний дитсадок у Березному на 150 місць, також добудовуємо міські очисні споруди, що дасть можливість вирішити екологічну проблему регіону. Крім того, збудовано дві дороги Березне-Витковичі, Кам’янка – Велике Поле.

З того, що планував зробити наступним – відремонтувати ділянки дороги між селами Друхів та Поліське, а також Білка-Голубне.

Крім того, тримаю на контролі питання будівництва нового навчального корпусу для Березнівського спортивного ліцею. Спорткомплекс у спортсменів уже є, а от навчаються вони по-сусідству з дитячим садком – ділять одне приміщення. Як тільки буде відкоригована проєктно-кошторисна документація, можна буде шукати кошти під будівництво навчального корпусу.

Також і надалі планую всіляко підтримувати роботу інклюзивно-ресурсних центрів.

– Не можу обминути питання початку навчального року. Область дуже строката по санітарно-епідеміологічних кольорах. Чи були Ви десь в якомусь навчальному закладі, і як Ви ставитесь до обмежень і санітарних вимог?

– Враховуючи те, що введено карантин, я не був у жодній школі на святі Першого дзвоника. Хоча, звісно, хотілося особисто привітати і вчителів, і дітей. Я досить відповідально ставлюся до висновків санепідеміологів та прислухаюся до засторог медиків. Лікарі, які витягують хворих з коронавірусом, мені не раз розповідали жахливі подробиці, як може протікати ця хвороба, в яких муках дехто опиняється… Якби це показати широкому загалу, то ті, хто надто безпечний, зрозуміли б, що COVID-19 – це не жарти, і ліпше оберігати себе та своїх рідних та уникати ризиків. Ніхто не знає, чи поряд з вами в даний момент хтось не є носієм вірусу.

– Ще одне питання не можу не задати – про наступні місцеві вибори. Як Ви вважаєте, нинішня партійна система є досконалою? Адже тут далеко не рівні умови, враховуючи те, що одні можуть самовисуватись, а інші обов’язково мають йти під партійними прапорами?

– Я завжди був прихильником мажоритарної системи. Особливо до місцевих рад. Однак нині маємо абсолютно нову, яка, звичайно, не є досконалою. Проте мусимо йти на вибори і дотримуватись нових правил. Найгірше, що людям знову доведеться обирати якусь партію, за верхівку якої вони не можуть нести відповідальність.

– Чи будете Ви знову балотуватися в депутати?

– Хтось з великих сказав: якщо ти не йдеш в політику, то вона прийде до тебе…