Віталій Коваль:

– Чи імпонує Вам, пане Віталію, саме такий підхід, – особливо в контексті української реформи децентралізації: після 25 жовтня в Україні запрацює новий адміністративно-територіальний устрій?

– Звісно, це було б ідеально! Але і в нас, як тільки Рівне стане ще й центром територіальної громади, 60 відсотків ПДФО залишатиметься в її бюджеті. Це вже прописано на законодавчому рівні, й Держбюджет-2021 сформовано на новій основі. Тобто, ми будемо мати непоганий ресурс для реалізації того, що болить місту найбільше. Так, об’єднається Рівне тільки з Квасиловом, бо навколо вже утворені ОТГ. Але, гадаю, коли їхні жителі побачать, як у нас добре, самі забажають під крило міста. Адже крапку в реформі ніхто не ставить, це процес динамічний. Зрештою, й досвід Польщі, про який згадали, підтверджує: гміни постійно укрупнюються заради розвитку та комфорту жителів.

– Водночас поляки справедливо зауважують: «Місцевого самоврядування є рівно стільки, скільки є в бюджеті коштів для здійснення його повноважень». Рівне сьогодні суттєво недобирає бюджетних надходжень через карантин, – звідки ж візьметься те «добро»?

– А Ви не задумувалися, чому ОДА, працюючи в тих самих умовах, виконує й навіть перевиконує обласний бюджет? Нині маємо більш як на 50 млн грн більше доходів, ніж у минулому році. І четверту сходинку за рівнем соціально-економічного розвитку в загальнонаціональному рейтингу: після Києва, потужних Київської та Дніпропетровської областей. Бо разом із головами РДА та ОТГ нам вдалося вивести з тіні чималу частину економіки: автозаправні станції, пилорами, навести лад у торгівлі підакцизними товарами. Бізнес вийшов на світло – люди отримали легальні робочі місця, а громади – надходження на розвиток. Запрацював і пакет «бурштинових» законів: ділянки для видобутку розхоплюють на електронних аукціонах, наче гарячі пиріжки, а їхня вартість зростає в десятки разів. Гадаю, недалекий той час, коли Рівненщина експортуватиме готові вироби з нашого рідного бурштину. І зароблятиме кошти і для себе, й для держави. А бурштин змінить імідж області загалом і Рівного зокрема – як міста, що долучилося до «Бурштинового шляху» кілька років тому, – пам’ятаєте? Зрештою, міста в усьому світі розвиваються з плати за землю та податку на нерухомість. Так буде і в Рівному. Бо моя філософія незмінна: створити рівні прозорі умови для тих, хто хоче працювати по-білому. І нестерпні – до тих, хто й досі не вийшов із тіні. Щоб завтра нам усім достойно жити по-білому, маємо багато і, якщо хочете, чорно (але не по-чорному) працювати сьогодні. Це мій посил кожному і у всіх галузях – я ж бо прийшов із бізнесу.

– Ви справді багато працюєте: по кілька зустрічей щодня – в колективах, із пересічними рівнянами, поїздки в маршрутках, пробіжки по занедбаних місцях… Коли було складніше: в бізнесі чи на чолі виконавчої влади області, а нині – ще й у ролі кандидата на міського голову?

– У бізнесі точно було легше. Нинішній темп і ритм витримати непросто, – але ж, як самі бачите, реально. А хто ж краще розповість про проблеми міста, як не його жителі, які в них «варяться»? Знаєте, я побував у всіх обласних центрах і бачу, що Рівне сьогодні, на жаль, поступається багатьом із них. Пригадую, коли вчився в Тернопільській фінансовій академії, однокурсники захоплювалися: о, це ж Рівне! Нині, як на мене, і той таки Тернопіль, і Вінниця, й Луцьк розвиваються більш потужно. А Рівне навіть не має свого генерального плану, уявляєте?

– Бачите, коли Ви були студентом, біля керма міста стояв неперевершений господар Віктор Чайка. У 1998 році його підтримало 83 відсотки рівнян: здається, цього результату ще не перевершив ніхто з міських голів України. Рівному точно потрібен сучасний Чайка, який упорається з викликами сьогодення, – спробуєте ним стати?

– Я захопився особистістю Віктора Чайки, маю дві книги про нього і його знаменитий цитатник, – все це передав мені його помічник. Перечитую чи не щовечора: мені близька його життєва й управлінська філософія. Бо місту потрібен не просто господар, а господар-управлінець. Який додасть йому не лише візуального сучасного шарму, а закладе таку ж сучасну модель управління: через тісну співпрацю з бізнесом, через між муніципальне співробітництво громад, державно-приватне партнерство. Перші такі проєкти, наприклад «Подаруй світло», вже стартували: завдяки партнерству із фірмою «Реноме» засяяв фасад обласного академічного музично-драматичного театру. Ви ж теж були на відкритті сезону, – і вже не виходили в суцільну темінь, як раніше,чи не так? Наступні об’єкти – органна зала обласної філармонії, Краєзнавчий музей, Свято-Воскресенський собор, потім засвітяться сквери, парки, вулиці та провулки – світла, а надто сучасного, економного, забагато не буває.

– Справді, міста – як зорі: загоряються і згасають… Якщо у міського голови є порозуміння з бізнесом, який сумлінно сплачує податки, та небайдужою громадою, то навіть за нелегких економічних часів усе розвивається…

– Бачите, саме слово «влада» в перекладі з давньослов’янської означає жити «в ладу» з усіма. Міська влада до людей найближче: ну як же тут без взаємного порозуміння, без максимального залучення самих жителів до управління містом – зокрема, через громадський бюджет, який повинен суттєво зрости. Тому й прагну сьогодні максимально «взяти на олівець» проблеми, щоб завтра вирішити їх разом. Наприклад, з участю ОСББ – це популярна форма самоуправління, які буду підтримувати й розвивати. Бо немає успіхів влади – є успіхи громади, яка наповнює бюджет своїми податками і наймає на роботу міського голову та його команду. І це треба чітко розуміти.

Але надзвичайно важлива ще й співпраця з центральною владою. Уявіть, що в Рівному міський голова від опозиційної партії, яка тільки те й робить, що владу нагорі критикує. Чи легко буде втілювати насущні для міста проєкти? Ні. Гадаю, краще це зробити, коли задіяти і державний ресурс, і наші можливості. Приміром, під час візиту Президента, 1 жовтня, ми говорили про Басів Кут та Устю, норма шкідливих речовин у якій у 25 разів перевищена саме в місті, про нові очисні споруди для Рівного, – адже це все ланки одного ланцюга, – водних екосистем. Баланс тут порушувався не один десяток років, – а нам його виправляти! Відповідне законодавче підґрунтя вже підготовлене, тож рухаємося разом далі. Те ж саме – із багатофункціональною спортивною ареною на Макарова чи з північною об’їзною міста, які відвідав Володимир Зеленський. Це ті великі проєкти, які не потягне жоден бюджет міста. А з допомогою держави вони стануть окрасою Рівного й усього Північно-Західного регіону. Президент пообіцяв підтримку й поставив чіткі терміни: 2021-ий рік – введення їх в експлуатацію. От дивіться: як тільки завершимо будівництво північної об’їзної, весь транзитний транспорт (а нині це 14 тисяч авто щодоби) вже не прямуватиме містом. Так само, з участю держави, добудуємо багатостраждальний стадіон «Авангард» та дитячий садок на Коновальця.

– Є така теорія розбитих вікон: коли людина живе в безладі, вона й сама його продукує. Якщо ж навколо з’являється світло, приходить бажання жити краще і віра, що й тобі під силу щось змінити. А що для Вас комфортне Рівне?

– Це Рівне без заторів, де чітко, хвилина в хвилину до графіка, курсує громадський транспорт, де з нього не виганяють пільговиків і діє єдиний електронний квиток. Це місто з розумними світлофорами, сучасними транспортними розв’язками. Місто, де дощова каналізація справляється з навантаженням, бо забудовники сплачують пайові внески сповна, а не із заниженої в десятки разів вартості введених в експлуатацію площ. Це Рівне, де безперебійно працює сміттєпереробний завод та очисні споруди. Де вистачає громадських туалетів і світла – того, що дає надію на незворотні зміни.

Комфортне Рівне – це потужний мегаполіс Північно-Західної України, де розвиваються стратегічні кластери, як-от, приміром, легкої промисловості чи ІТ-кластер, які створюють нові сучасні робочі місця, і без проблем за кілька годин опиняються в будь-якій точці світу, вилетівши з нашого міжнародного аеропорту.

До речі, в Рівному вже працює ДАБІ на три області та центри швидкого реагування на чотири області на базі «Облавтодору» та управління ДСНС: тобто, ми перетягуємо на себе цю ковдру першості, й так буде далі. Для створення гармонійного міського середовища, де безпечно співіснують саме місто, природа і люди, залучимо кращий український та європейський досвід. Та фахівців-урбаністів: як-от, екс-архітектор Львова Юліан Чаплинський, котрий уже подивився на Рівне своїм професійним оком.

Тобто, головний наш підхід – системність у розвитку. І тут чудово допоможе смарт-сіті (розумне місто). Завдяки обміну інформацією в режимі реального часу – а при сьогоднішніх інформаційних технологіях це цілком реально – всі ресурси міста можна використати значно більш ефективно. А це – і економія коштів, і більш раціональні рішення, й інший рівень життя людей.

– Що ж, якщо Вам випало управляти в епоху перемін, то бачити маєте і зблизька, й здалеку: образно кажучи, і в мікроскоп, і в телескоп. У Вас такий погляд є. Справа за малим – підтримкою містян. Бажаю Вам таких же високих її відсотків, як були у Віктора Чайки. Тут нічого особистого: просто приємна ностальгія.