Чому «ключі від Рівного» треба віддати Олександру Третяку

Так вже сталося, що я ніколи не спілкувався з Олександром Третяком, який в першому турі виборів несподівано для багатьох, в тому числі і для мене, вийшов у другий тур виборів міського голови. Тому, коли видалась нагода зробити інтерв’ю з Олександром Третяком, я відверто зрадів. Цікаво поспілкуватись з людиною, яка ніколи не брала участь у виборах і з першої спроби потрапила в другий тур мерських перегонів. Зустрілись ми ввечері, в невеличкій кав’ярні у центрі міста. Поки чекав кандидата, встиг перекинутися кількома словами з його помічниками. Так як довелося висвітлювати не один десяток передвиборчих кампаній, чудово розумію, наскільки важко штабам доводиться працювати в останні тижні перед днем виборів. Люди в штабах, як правило, знаходяться на межі фізичного та морального зриву. Однак, команда Олександра Третяка, схоже є винятком з цього правила. Спокійно, без зайвої метушні вони працюють, і це є великим плюсом для кандидата і його кампанії. Сам Олександр Третяк на інтерв’ю не запізнився, і це теж було приємно, адже точність не відноситься до чеснот більшості наших і не тільки наших політиків.

Отже, своє інтерв’ю я вирішив розпочати з біографії Олександра Третяка, і попросив його розповісти про себе.

- Я народився на Волині, але все своє свідоме життя прожив у Рівному. Навчався в Міжнародному економіко-гуманітарному університеті, на історико-філософському факультеті. На початку двохтисячних активно брав участь у громадському житті.

Пам’ятаю, як ми, студенти, в 2004 році пішли на Майдан. Йшли колоною, коли проходили повз Кооперативний коледж, його студенти, яких не пустили на Майдан, махали нам з вікон. Взагалі Помаранчева Революція і наша участь в ній, для мене є найяскравішим враженням мого студентського життя. Потім організував «Студентську християнську спілку». Ми боролись за здоровий спосіб життя, проводили різні соціальні акції проти паління, наркоманії та пияцтва.

В 2007 році, мене, ще студента МЕГУ, запросив керівник Рівненської духовної семінарії і запропонував викладати. Було цікаво і я погодився. В університеті перевівся на індивідуальний план навчання і почав працювати. Після закінчення МЕГУ поступив у Львівську Богословську академію, яку закінчив у 2010 році. Вчився і працював паралельно. А в 2012 році мене обрали ректором нашої семінарії. Було мені тоді 26 років.

- Пане Олександре, розкажіть про Ваш навчальний заклад.

- Разом з філіями в нас одночасно навчається понад чотириста студентів, працює понад сорок викладачів. Для духовного навчального закладу це багато. Мій колега, ректор православної духовної семінарії ПЦУ, якось сказав, що в нього навчається тридцять п’ять людей і це вважається нормальною кількістю семінаристів, а в нас чотири сотні!!! Звісно, керувати непросто, особливо зважаючи на те, що більшість викладачів старші за мене, та й економічна ситуація в державі така, що доводиться постійно шукати можливість зміцнити матеріальну базу навчального закладу, забезпечувати його функціонування. Але мені така робота подобається. Не треба боятись брати на себе відповідальність, необхідно вміти працювати з колективом та студентами, забезпечувати навчальний процес. Це цікаво.

- Не можу не задати питання, яке Вам озвучив опонент на виборах – Віктор Шакирзян. Він поставив під сумнів легітимність дипломів семніраії і Вашого ректорства. Що Ви скажете на це?

- Скажу, що це невдала спроба дискредитувати мене в очах виборців. Знаю, що моя біографія і трудова діяльність не містить скандалів, інтриг, розслідувань, якось все надто позитивно виглядає: молодий, не був у владі, вірний шлюб, хороша репутація, активіст, корупційних і сумнівних зв’язків не маю, християнин. Тому страшилку вирішили вигадати і, я думаю, до кінця виборів придумають нові історії.

Щодо семінарії – вона реальна, існує, працює ще з 1991 року і працює у Рівному по вул.Хліборобів. Треба знати, що всі вищі навчальні заклади духовного типу будь-якої конфесійної приналежності (православні, католицькі, мусульманські) не належать до сфери впливу Міністерства освіти і науки. Тому що, згідно Конституції, держава та церква є відокремленими! Але наші випускники через спеціальну комісію при МОН мають можливість отримати визнання своєї освіти та дипломів. Так, наприклад, православний священник чи греко-католицький, чи пастор, отримавши відповідну духовну освіту та підтвердження Міністерства освіти, має професійні права викладати в школі чи вищому навчальному закладі такі дисципліни як історія, суспільствознавство, християнська етика, історія мистецтва, культури, співи тощо.

А ректором, традиційно, називають керівника закладу вищої освіти, яким я є. І так, я дійсно викладаю вже більше 10-ти років.

- А як у Вас складаються стосунки з представниками інших конфесій?

- На щастя, Україна – це країна, де досить гармонійно поєднуються різні конфесії. В рамках своєї громадської діяльності я працював над об’єднанням всіх представників в Рівненську обласну раду християнських церков! Дуже цінно було для мене встановити такий діалог. На жаль, як мені здається, опоненти зараз провокують і підігрівають протиставлення релігій, залучають духовенство до агітації. Я хочу запевнити всіх, хто має пересторогу – на посаді міського голови я буду мером для всіх рівнян однаково, не залежно від віросповідання. Більше того – посада не передбачає втручання в життя церкви і нав’язування своїх поглядів. Це особисте, я поважаю вибір кожного і такі межі не перейду. Хочу додати, що команда ЄС на рівні топ-лідерів, подає приклад – тут об’єднують та консолідують в команді всіх християн. До прикладу, Петро Порошенко – православний, Олександр Турчинов – протестант, Андрій Парубій – греко-католик. Проблеми у порозумінні нема, якщо її штучно не видумують інші. Така конфесійна палітра навпаки показує, що сила в єдності.

- Чому Ви пішли в політику?

- Я зі студентських років беру участь в громадському житті. Однак, зрозумів, що кардинальну ситуацію в нашій країні, в нашому місті лише громадськими ініціативами змінити не можна. Тому, коли мені запропонували приєднатися до оновленої команди «Європейської Солідарності» – я не вагався.

- Як Ви збираєтесь виграти вибори? Чи будуть новини що «за сприяння Третяка почистили Басів кут, подолали корупцію, поремонтували під’їзди чи переселили єнотика в зоопарку»?

– Це Ви описали метод «швидких перемог». Дехто, щоб виграти вибори, ще не на таке піде. Але якщо під час агітації хтось робить подарунки місту зі своєї кишені, то чи продовжиться ця акція доброти після завершення виборів? Напевно ні. Хоча я обома руками ЗА благодійність і вклоняюсь перед людьми, які допомагають іншим. Повторюю протягом кампанії – міський голова – це більше, ніж господарник! Він не повинен за власні кошти вирішувати дрібні проблеми – бо ресурси врешті закінчаться і це все одно що гасити пожежу. А очільник Рівного повинен організувати роботу СИСТЕМНО! Щоб комунальні служби вирішували проблеми не одноразово і для обраних, а в кожному дворі.

Я розумію, що мені треба протистояти «будівельним олігархам», але вірю, що гроші вирішують не все! На жаль, COVID-19 не дозволяє організувати масові зустрічі, а першу частину виборів я провів біля агітаційного намету спілкуючись з людьми. Відчуваю також допомогу команди «Європейської солідарності», на цьому тижні приїхав підтримати в Рівне Олександр Турчинов.

- Чому саме «ЄС»?

- Мені подобається програма партії, її постійний захист національних інтересів, я бачу великі заслуги п’ятого президента України Петра Порошенка у порятунку України від російської окупації, його чітку позицію щодо захисту армії, мови, віри. Я би назвав «Європейську Солідарність» найпотужнішою ідеологічною партією України, яка послідовно відстоює цінності неоконсерватизму. Тому бачу себе саме в цій політичній силі.

- Як Ви оцінюєте нинішню виборчу кампанію?

- На жаль, дуже багато бруду і, так званих, «чорних» технологій. Це великий мінус для всієї системи демократії. Але я не фокусую увагу на цьому, це було навіть прогнозовано. Ми з командою тим часом вже розвертаємо фронт роботи по протистоянню COVID-19 – на носі багато нових загроз здоров’ю людей і про це треба думати вже, а не коли «приспічить».

- Олександре, чому на виборах, 22 листопада, у Рівному потрібно голосувати за пана Третяка?

- Тут все просто. Зверніть увагу – у Рівному в другий тур вийшли два кандидати, які не мають досвіду роботи в державних службах, не були депутатами. Я багато спілкуюсь з людьми, впевнений – більшості містян набридли «професіонали», які вміють красти з бюджету. Є запит на «нові обличчя». Як зробити так, щоб потім люди не розчарувались, як це було з командою діючого президента? Потрібно ще до виборів створити потужну команду, яка після нашої перемоги зможе ефективно керувати обласним центром. Я розумію, що після обрання мені буде складно, адже впевнений, що серед всіх кандидатів на посаду міського голови Рівного немає жодного, хто був би повністю підготовлений до цієї складної роботи. Тому ми створили експертні ради з питань ЖКГ, транспорту, охорони здоров’я, освіти, логістики. Ми залучили до цих рад фахівців, які зможуть мені дати правильну пораду. До того ж, наша команда має унікальну можливість використовувати досвід команди «Європейської Солідарності» і не тільки досвід. Ми не регіональний політичний проєкт. «ЄС» має значну фракцію в парламенті, а більшість проблем Рівного без допомоги зі столиці не вирішити. Наші депутати Верховної Ради будуть лобіювати інтереси Рівного. До того ж, «Європейська Солідарність» матиме найбільшу фракцію в Рівненській обласній раді. Це означає, що нарешті обласна рада отримає потужне міське «лоббі», яке зможе допомагати владі Рівного покращувати життя містян. Це вагомий чинник, якого Рівне не мало вже дуже давно і треба скористатися такою перевагою.

Так що голосуйте на виборах за Олександра Третяка. Наша команда «Європейської Солідарності» рівнян не підведе.

Дякую за інтерв’ю.