Свята обитель руками умільців

Релігійна громада УПЦ Київського патріархату в місті Костопіль довго шукала спеціалістів, які змогли б виконати надзвичайно складну роботу з монтажу металевого каркаса головного купола, і ось у цьому році за таку справу взялося ДП Рівненське СУ-39 ВАТ “Центростальконструкція” (начальник Микола Лютий). Щоб подивитися, як проводяться роботи на будівельному майданчику храму, та на власні очі переконатися у красі та величі майбутньої святої обителі, в Костопіль вирушила кореспондент “РР”. Саме там вона і зустрілася з виконробом будівництва Петром Свищем, котрий здійснює загальний контроль за виконанням робіт, та бригадиром-монтажником металевих та залізобетонних конструкцій із СУ-39 Петром Пазинським.

Для того, щоб поспілкуватися з Петром Пазинським та розпитати про роботи, які на сьогодні проводить СУ-39, автору цих рядків довелося перевтілюватися на скелелаза і по будівельних риштуваннях добиратися на верхівку храму. Стоячи на даху майбутнього Собору Святих Апостолів Петра і Павла, з’явилося відчуття надзвичайної близькості до Бога. Ніби прочитавши мої думки, пан Пазинський зазначив:

- Перебуваючи під цим величним куполом, ніби зближуєшся з вищими силами. Вони тебе оберігають і від біди, й від нещасних випадків. На будівництві всяке трапляється, а тут, на щастя, не було ніяких неприємностей. Ось уже й закінчили встановлювати металоконструкцію. Хоча наша бригада працювала на об’єктах різної складності і на чималих висотах, але такого масштабного будівництва, зізнаюся, ще не робили. Щоправда, брали участь у будівництві Рівненського собору “Покровський”, Дубенського собору, двох церков у Тернопільській області та храму в селі Шпаків.

У Костопільському соборі весь металевий каркас купола важить приблизно 50 тонн, а коли закладеться деревом та спеціальним покриттям, то й на всі 100 тонн потягне. Процес будівництва нелегкий, та найважчі моменти — підготовка до монтажу і сам монтаж — уже позаду. Оскільки вся металоконструкція важить забагато, то її збирали на нашій базі, а сюди привозили частинами, де й монтували почергово. Наступними етапами завершення будівництва стануть бетонування, утеплення і покриття металом. Тоді й костопільчани зможуть побачити всю красу цієї унікальної будівлі.

Проте робота на будмайданчику не стоїть на місці. Кожен зайнятий своєю справою: хтось на бокових вежах кладе останні цеглини, хтось зварює металоконструкції головного купола, а хтось “обшиває” деревом верхівку майбутньої дзвіниці. Тому, аби довго не затримувати досвідченого бригадира, за плечима якого неоціненний життєвий досвід, про загальні роботи зі зведення храму розповів Петро Свищ.

За словами пана Свища, ідея побудувати храм на місці колишнього кінотеатру, який перебував у стані занепаду, виникла в громади міста, адже в Костополі наразі немає української православної церкви Київського патріархату. Вся споруда, за задумом відомого архітектора та автора проекту Олега Трофімчука, повинна бути жовтогарячого кольору з синьою банею та шістьма жовтими маківками разом із дзвіницею. Нині на будівництві щодня працює 25 чоловік. Уже готовий головний вхід до храму, вівтар і зал, де правитиметься служба. Наступними будівельники будуть монолітити стояки башт та будувати дзвіницю. Також ведеться підготовка під покрівлю маківок, завершується монтаж металоконструкції головного купола та кладка головних башт, на яких він стоятиме.

Як розповіли будівельники, кладку планується завершити до кінця жовтня. Тож можна сподіватися, що найближчим часом зможемо стати свідками відкриття одного з найкращих українських храмів, де кожен нужденний знайде спокій та умиротворення у власних молитвах.