Кумедні та незрозумілі традиції святкування Різдва у різних країнах світу

А в Норвегії відьом побоюються – тут у святвечір заведено ховати мітли, оскільки в ніч перед Різдвом у світ вибирається нечиста сила і краде їх, щоб літати по небу.

Уельс: реп-батл з сірою клячею

Одна з давніх валлійських різдвяних традицій, що збереглася в наші дні, – обряд Марі Луід, або «суперечка з сірою клячею». Глава процесії ряджених ховається під білий балахон і тримає над головою кінський череп, насаджений на палицю або вила. Череп кріплять таким чином, щоб «кінь» міг відкривати рот і крутити головою. В очниці вставляють ґудзики або скло, а морду прикрашають кольоровими стрічками і розетками.

Ряджені ходять від хати до хати, співаючи про те, як важко жити на вулиці, і просять пригостити пирогами і елем. Учасник, який грає роль Марі Луід, повинен умовити господаря будинку запросити їх всередину, а той намагається переконати колядників у своїй бідності. Суперечка з сірою клячею – поетичне змагання в дотепах, оскільки аргументи та гострий гумор повинні бути заримовані. Зазвичай господар будинку або пабу здається першим і всю компанію кличуть до столу. Якщо програють ряджені – їм доводиться піти ні з чим.

Нідерланди: морква в черевиках і картопля в покарання

5 грудня в Нідерландах та деяких областях Бельгії відзначають День святого Ніколаса. Це головне зимове свято, а роль різдвяного діда виконує святий Sinterklaas. За легендою, він живе в Іспанії, звідки припливає на човні, а далі подорожує по країні на білому коні Амеріго. Нідерландського Санту супроводжує помічник – чорний Піт, який приносить дітям подарунки через димар. В очікуванні сюрпризів малюки ставлять на ніч черевики біля каміна (або батареї) і кладуть в них морквину для Амеріго. Слухняні дітки зранку знаходять подарунки та солодощі, а ті, хто себе погано вів, – картоплю. Правда, в наші дні покарання картоплею перестали вважати тяжким, так само як і загрозу, що неслухняних дітей Сінтерклаас забере до Іспанії.

Німеччина і Австрія: анти-Санта і таємний огірок

Жителі Австрії та Німеччини у День святого Ніколаса вшановують темну іпостась Санти – злобного монстра Крампуса. У містах проходять процесії ряджених, де учасники на честь головного героя носять роги, кошлаті шкури і маски козлів, часто з довгим витягнутим язиком.

Також у Німеччині, де виникла традиція наряджати ялинку на Різдво, є звичай ховати в гілках святкового дерева скляну іграшку-огірок. Тим з дітей, хто відшукає прикрасу, господар дому дарує подарунок. Іграшка дбайливо зберігається в сім’ї і передається з покоління в покоління.

Іспанія: 12 виноградин і парад волхвів

В Іспанії найпопулярніше зимове свято – День волхвів, або Свято трьох королів. 5 січня по всій країні проходять костюмовані ходи, і замість Санта-Клауса подарунки дітям дарують біблійні царі-волхви.

А на Новий рік ті, хто загадує бажання, з’їдають 12 виноградин під бій курантів. До ритуалу готуються заздалегідь: купують дрібні ягоди без кісточок. Домашня новорічна вечеря зазвичай скромна, зате після півночі чоловіки одягають костюми, а жінки – вечірні сукні та йдуть відзначати свято в нічні клуби і на вулиці.

Ісландія: рукавиці для кота

В Ісландії замість Різдва і Нового року святкують Йоль – язичницьке свято зимового сонцестояння, яке припадає на 20-22 грудня. Популярний фольклорний персонаж тут – Йольский кіт. За легендою звір розміром з бика 5 грудня приходить у світ людей і перевіряє, чи добре вони потрудилися у році, що минає. Тих, хто старанно працював, встиг обзавестися новим бавовняним одягом для сім’ї і підготувати в’язаний подарунок для кота, монстр не чіпав, а ледарів і нечупар – з’їдав. В Ісландії є вираз «надіти Йольского кота», тобто накликати на себе проблеми. Втім, згодом стали вважати, що страшний звір просто краде зі столу святкове частування. Однак традиція в’язати або купувати до 21 грудня новий бавовняний одяг збереглася досі.

Бразилія: сім хвиль і білі квіти

У новорічну ніч бразильці одягаються в біле і після півночі йдуть на пляж. Там святкують і стрибають через сім хвиль, кожен раз загадуючи бажання. Вважається, що потрібно обов’язково стати обличчям до океану, інакше в новому році будуть переслідувати невдачі з грошима. Цей ритуал був запозичений у 1960-ті роки з афро-бразильської синкретичної релігії умбанда. Одне з божеств цієї традиції – дух моря Йемайя, покровителька жінок, культ якої поступово злився з шануванням Діви Марії. Тому ще одна частина новорічного обряду – білі квіти, які дівчата несуть до океану і відпускають у воду.

Португалія: тріска і січневі пісні

Різдво у Португалії – сімейне свято. Це означає, що під одним дахом збираються три-чотири покоління родичів, а за столом ставлять стільці і для померлих рідних. Традиційне святкове блюдо – бакаляу (bacalhau), тріска з північної частини Атлантичного океану. Її спеціально ловлять і солять для португальців. Більш розкішним варіантом вважається смажений восьминіг з картоплею. Логічного пояснення такого вибору немає, але традиція дотримується з року в рік. Обидві страви готують і у звичайні дні, але на святковому столі вони є обов’язково.

З 25 грудня по 6 січня ряджені ходять від будинку до будинку і співають «січневі» пісні (Janeiras). Співаки з гумором і теплотою згадують важливі події минулого року, бажають удачі і щастя всім перехожим і жителям на вулиці і отримують в нагороду горіхи, печиво і шоколад.

Еквадор: ляльки і кольорова білизна

На відміну від Португалії Новий рік для еквадорців швидше привід поклеїти дурня, а не сімейне торжество. Молодь перевдягається в карнавальні костюми і зупиняє машини, випрошуючи у водіїв монетку. Люди роблять і спалюють опівночі ляльки El Viejo – символ всього поганого, що хочеться залишити в старому році. Найчастіше у таких опудал обличчя відомих політиків чи не надто симпатичних автору ляльки знайомих.

А ще тут заведено надягати на Новий рік спідню білизну щасливих квітів. Для любові потрібні червоні тони, для грошей – жовті, а ті, хто хоче спокійного року, носять біле.