Незвичайні факти про...

Він був побудований в 1623 році для короля-сонця Людовіка XIV. Історія Версаля сповнена легенд, частину з яких ми сьогодні згадаємо. Можна уявити собі, скільки витрат пішло на створення цього чудового палацу, який став предметом заздрості багатьох. Заздрість тут ключове слово. Саме це почуття погубило мешканців Версаля. Народ Франції був не надто задоволений такою розкішшю.

Будівництво Версальського палацу обійшлося в сотні мільярдів доларів

Вчені підрахували, що на сучасні гроші зведення Версальського палацу обійшлося б від 200 до 300 мільярдів доларів. Це немислима сума для будь-якої резиденції. Третина всього бюджету Людовик витратив тільки на фонтани. При зведенні шедевра працювали 35 000 трудящих. Палац має 700 кімнат, 67 сходів і 1200 камінів.

У Марії-Антуанетти був свій особистий притулок, де вона брала коханців

Марія-Антуанетта, створила своє власне затишне гніздечко і назвала його Малий Тріанон. Воно включало в себе театр, ферму, де вирощувалися овочі і фрукти для королеви. Був створений «Храм любові» зі статуями Купідона. Але найцікавіше і інтригуюче – відокремлена печера. Очевидці свідчили, що в ній перебувала ліжко з моху і два входи.

«Король-сонце» плавав на гондолах по каналу

У західній частині версальського саду розташувався великий канал. Його розміри: одна миля в довжину і 203 футів в ширину. Такі великі обсяги дозволяли його використовувати для морських прогулянок. Людовик XIV любив поплавати на гондолах.

У садах стояв такий сильний запах, що відвідувачам ставало погано

Сади Версаля одні з найбільших в світі і включають 372 статуї, 55 водних об’єктів, 600 фонтанів і більше 20 миль каналів. Щорічно тут до сих пір висаджують понад дві сотні тисяч квітів і дерев. У 17 столітті багато відвідувачів скаржилися на сильний аромат. Ось як писала про це пані де Ментенон в 1689: «Запах настільки сильний, що жінки і чоловіки не витримують і падають в обморок».

Майстрам, які створили дзеркала для Дзеркальної галереї, загрожувала смертна кара

Майстри створили 357 дзеркал. Французи знали, що монополія на виготовлення дзеркал належить Венеції. Але бажання мати чудові дзеркала не зупинило короля. Він умовив венеціанських виробників створити дзеркала спеціально для Версаля. Легенда стверджує, що за розголошення таємниці виробництва італійці засудили ремісників до смертної кари. Приміщення було настільки чудовим завдяки висвітленню більше 20 000 свічок, які завдяки відображенню створювали коридор світла. У цій галереї після закінчення Першої світової війни в 1919 році був підписаний Версальський договір.

Ейфелеву вежу

Найромантичніша, одна з найбільш часто відвідуваних, та й просто приголомшлива будова Ейфелева вежа в Парижі притягує до себе туристів з різних куточків планети. Хтось їде сюди зі своєю другою половинкою, хтось в пошуках натхнення, а хтось просто мріє хоч одним оком подивитися на це диво. І може здатися, що ми знаємо про Ейфелеву вежу все, але вона не така проста.

Вежа мала бути іспанською

Архітектор Гюстав Ейфель хотів побудувати вежу в Барселоні, а зовсім не в Парижі. Ідея з будівництвом вежі була запропонована іспанській владі, але вони відкинули таку задумку, сказавши, що їм не потрібна купа заліза посеред міста. Завдяки відмові іспанців французи здобули свій головний символ.

40 років тому вона мало не переїхала до Канади

І знову історія про суперечку, де ж повинна знаходитися вежа. У 1980 році комусь прийшла ідея, що паризька вежа повинна стояти в Монреалі. Були навіть укладені домовленості про перенесення конструкції, але всі вони залишилися лише на папері.

Пам’ятку двічі продавали

Уявіть собі, що Гюстав Ейфель дав не тільки джерело натхнення творчим людям, а й аферистів підштовхнув до розробки нових махінацій. Так, ділок Віктор Люстіг зміг цілих два рази продати Ейфелеву вежу! Він дуже хитро провернув справу в перший раз, прикинувшись чиновником, який нібито продає будівлю, але вдруге провернути аферу також успішно до кінця у нього не вийшло.

Колір вежі запатентований

Вежі привласнений свій власний колір, який називається «коричнево-Ейфелева». Що найцікавіше, цей колір має три відтінки, в які забарвлюють спорудження один раз в сім років. Щоб повністю пофарбувати вежу потрібно приблизно 60 тонн фарби.

За фото споруди можна потрапити за грати

Це абсолютна правда. Взагалі туристам не заборонено робити знімки вежі і викладати їх в Мережу, але тільки не в нічний час, коли вежа світиться тисячею вогнів. Вважається, що освітлення паризької пам’ятки – самодостатній предмет мистецтва. І якщо порушити інтелектуальні права на нього, можна потрапити на п’ять років у в’язницю. Але нікого ще так суворо не карали.

Тадж-Махал

Тадж-Махал є одним з найбільш відвідуваних туристичних об’єктів не тільки Індії, а й світу. Створений в XVII столітті мавзолей є архітектурним шедевром епохи Великих Моголів, втіленням любові і скорботи. Незважаючи на всі старання керівництва Індії, спрямовані на утримання і реставрацію пам’ятника, комплекс Тадж-Махал поступово руйнується, а виявлені недавно факти змушують серйозно задуматися про майбутнє цього мавзолею.

• Мавзолей Тадж-Махал розташований в північній частині Індії, в місті Агра. Він був побудований за наказом падишаха Шах-Джахана на згадку про його померлу дружину Мумтаз-Махал. Будівництво почалося в 1632 році і закінчилося в 1653-му році. Падишах належав до династії Великих Моголів, які вели своє походження від знаменитого Тамерлана.

• Цей унікальний пам’ятник архітектури гармонійно поєднує в собі кілька стилів: арабський, індійський, перський. Тадж-Махал є видатною спорудою династії Моголів і по праву вважається «перлиною мусульманського мистецтва Індії».

• Історики схильні вважати, що архітектором Тадж-Махала був Іса Мухаммед Ефенді, що має турецьке походження. Будівництвом мавзолею керували відразу кілька видатних архітекторів того часу, а сам Падишах постійно контролював процес. За свідченнями сучасників, в будівництві брали участь більше 20 000 робочих. Всередині самого мавзолею розташовані дві гробниці: Падишаха і його дружини.

• Внутрішнє оздоблення Тадж-Махала вражає своєю пишністю. Стіни, викладені спеціальним напівпрозорим мармуром, прикрашені чудовим орнаментом і інкрустовані самоцвітним камінням.

• Не менш цікаве і зовнішнє оформлення комплексу. Купол і стіни Тадж-Махала облицьовані білим мармуром, який змінює свій колір залежно від часу доби. У сонячний день він сліпуче білий, в променях заходу його поверхня забарвлюється в багряні тони, а вночі він відображає сріблясте світло місяця і виглядає просто чарівно.

• Турбота про збереження комплексу проявляється на найвищому рівні. Тадж-Махал в силу свого унікального архітектурного і культурного значення було внесено до списку об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО і приносить країні чималий дохід, адже комплекс щорічно відвідують десятки тисяч туристів.

• До знаменитого храму не можна під’їхати на автомобілі: транспорт доведеться залишити на спеціальній стоянці і прогулятися пішки. Це зроблено для того, щоб вихлопні гази не чинили негативного впливу на спорудження. Крім того, керівництво країни навіть закрило ряд особливо брудних промислових підприємств Агри, щоб вони своїми викидами в атмосферу не псували сяючої білизни Тадж-Махала. Як відзначають фахівці, забруднюючі речовини все одно осідають на поверхні комплексу і його доводиться регулярно чистити. Примітно і те, що над Тадж-Махалом заборонено літати літакам.

Але пожовтіння мармуру і осідання пилу – це не найстрашніше, що турбує сьогодні керівництво комплексу. Не так давно в стінах Тадж-Махала було виявлено тріщини. При детальному обстеженні вченим вдалося встановити, що причиною цього, швидше за все, є обміління річки Ямуна, яка протікає неподалік. Справа в тому, що в цьому регіоні Індії в останні роки спостерігається виразна тенденція аридизації клімату: опадів випадає все менше, а посухи стають тривалішими. Мілка річка привела до того, що відбулася зміна в будові грунтів і просідання грунту. Як зупинити цей процес фахівці поки не знають, тому благополуччя Тадж-Махала викликає серйозну заклопотаність вчених і громадськості.