Коли ввели перший в історії карантин і до чого тут Всесвітній потоп

Перший карантин в історії був від чуми

Вперше карантин офіційно ввели в Дубровницькій республіці сім століть назад. Головним містом, як ви, мабуть, здогадалися, був Дубровник. Держава вела торгівлю з багатьма країнами світу, тому, коли в середземноморських країнах в XIV столітті почалася чума, всіх торговців і мореплавців, які прибувають в країну, вирішено було ізолювати. Всі моряки, перш ніж увійти в місто, повинні були почекати один місяць в ізоляції, тим самим довівши, що вони не хворі.

Тоді для ізоляції було виділено три острови недалеко від Дубровника: Супетар, Бобара і Мркан. Правда, спочатку вони були повністю нежилі і без будь-яких будівель. У підсумку життя людей під відкритим небом було не менше згубним, ніж, власне, сама чума. Тому місцева влада постановила забудувати острова. Спочатку це було кілька дерев’яних жител, однак до середини XV століття ці острови для ізоляції прибулих перетворилися на справжні міські квартали з охороною, священиком, медиками та навіть перукарнями. Ну а щоб ізольовані не могли втекти, квартали обнесли високими стінами.

Звідки взялося поняття «карантин»

Спочатку термін ізоляції для всіх прибулих з уражених віспою або чумою країн становив 30 днів, або trentino (трентіно), пізніше його продовжили до сорока днів, або quarantena (від італійського quaranta – «сорок»). Власне, так і з’явилося слово «карантин».

Правда, до цих пір лінгвісти не прийшли до єдиної теорії, звідки взявся такий термін. Одна з версій свідчить, що число сорок займає важливе місце в Біблії. Так, під час Всесвітнього потопу дощ йшов 40 днів і 40 ночей. Або Ісус провів 40 днів в пустелі після свого хрещення. Є й більш «приземлена» теорія: від зараження до смерті від бубонної чуми проходило 37 днів. Так що 40 днів карантину були дуже ефективні для хворих.

Ізоляція всіх прибулих і дезінфекція товарів

Згодом карантин ставав все більш організованим. В кінці XIV століття влада республіки видала указ, згідно з яким на островах чергувало кілька лікарів, які стежили за дотриманням карантинного режиму. Крім цього, під час епідемій заборонялося ввезення будь-яких товарів в місто. Звичайно, це позначилося на торгівлі (адже за рахунок неї, власне, і жило місто), проте в більшості випадків це допомагало стримувати епідемії.

Але на жаль, не завжди. У 1526 році в Дубровнику був найсильніший спалах чуми, який на пів року паралізував місто, а уряду довелося його тимчасово покинути. Пізніше влада вирішила будувати лазарети: перший з’явився на острові Локрум через кілька років після спалаху чуми, потім в Плоче, недалеко від Дубровника. У Плоче лазарет був величезний, практично цілий квартал з кількох багатоповерхових будинків. Є лазарет і в самому місті, він виходить прямо на пляж.

У цих установах були дворики, власна охорона і навіть каналізаційна система. Ну а всі товари, які привозили торговці в місто, піддавалися обробці: їх провітрювали, обкурювали і ретельно обробляли. Після появи лазаретів кількість хворих істотно скоротилася, так що місцева влада пишалася своїм творінням.

До речі, лазарети існують і сьогодні, проте більшість будівель віддано в індустрію розваг і відпочинку. Наприклад, лазарети Дубровника стали головним місцем, де збираються сучасні художники.