Квіти - це її життя

Після закінчення Житомирського сільськогосподарського технікуму в 1970 році молодий агроном приїхала за розподілом в агрофірму “Зоря” (тоді колгосп “Зоря комунізму”). Спершу очолювала бригаду, яка доглядала колгоспний сад. Потім їй доручили таку важливу справу, як озеленення території агрогосподарства та його виробничих підрозділів.

“Господиня квіткового царства” - так називали Валентину Качур працівники господарства та односельці. І це не було перебільшенням. У ті роки вона з іще двома жінками вирощувала майже 20 тисяч різних видів квітів, які своїм буйним різноцвіттям додавали радості та натхнення зорянцям.

“Квіти - це моє життя. Моя любов. Незмінна і вічна”, - каже Валентина Іванівна. І не повірити людині, яка понад тридцять п’ять років свого життя віддала справі вирощування цього дива природи, не можна. Її цінують в агрофірмі і як фахівця, і як добру, скромну та щиру людину. До її думок прислухаються, до неї звертаються за порадою. Є Валентині Іванівні й на кого обпертися. Хороша в неї сім’я. Разом із чоловіком Василем Володимировичем (до речі, він також не байдужий до квітів) виховали двоє дітей. А тепер тішаться двома онуками. Хто не йде вулицею повз будинок Качурів, милується. Яких лишень квітів (близько 200 видів) не росте на обійсті! Серед них Валентина Іванівна найбільше любить троянди та лілії.

...Півтора року тому в агрофірмі на площі 5 га заклали молодий сад. А доглядати за ним попросили Валентину Качур. Коли я разом із сільським головою Анатолієм Гузом під’їхав до саду, Валентина Іванівна разом з іншими жінками обрізала живопліт. Цьогорічна весна виявилася дуже ранньою, пробудила в кущів і дерев життєві соки. А незабаром земля вкриється буйним квітковим різнобарв’ям...