Красива душа

Я іду безлюдною вулицею свого невеличкого села і крок за кроком вбираю в себе цю весняну гармонію, яка торкається незримих струн моєї душі. Я люблю отак іти, не поспішаючи, і насолоджуватися благодатною тишею і красою природи. І не перестаю дивуватися Величності і премудрості Всемогутнього Творця!

Мою замріяну ходу зупиняє до болю знайомий голос. Озираюся – це моя подруга, людина із красивою душею. Ви усміхаєтеся, читаючи цю фразу? І я теж… тому що я надзвичайно щаслива від того, що у моєму житті є саме така людина – людина із красивою душею!

Цю красу неможливо розгледіти, її можна лише відчути.

Ми не говоримо взаємних сентиментальних фраз, але тривалість наших телефонних розмов часто роз’єднує оператор. Ми не їздимо разом на дороговартісний відпочинок, але не пропускаємо жодної можливості, щоб зустрітися бодай на п’ять хвилин. Ми не обмінюємося дорогими подарунками, але наша переписка у вайбері – це письмове підтвердження готовності будь-якого часу поспішити на допомогу, виручити, підтримати, зрозуміти. Ми не влаштовуємо походи у кафе з «фотозвітами» у соцмережах, але полюбляємо домашні посиденьки з розмовами ні про що і про все на світі. Ми не переглянули разом жодного фільму, але перечитали десятки «спільних» книг, які поєднують наші читацькі смаки…

Цей список можна продовжувати до безкінечності. Але я про теплий весняний день і про миттєву незаплановану зустріч із подругою, в якої красива душа. Щира усмішка, теплі обійми, розуміння з пів слова – і ти стоїш і розумієш, що без такої людини неможливо відчути повну гармонію весни.

Посмішкою дякую небу за таку подружку, в чиїй сердечній простоті, щирості і відкритості стільки душевної краси, що не втомлюєшся нею милуватися!

Бажаю, щоб у кожного в житті був справжній друг – людина із красивою душею! Ця краса непідвладна часу, обставинам, посадам, вона просто існує у всьому єстві людини.

Цінуйте справжніх друзів, особливо тих, в кого красива душа!