Бути мамою…

Бути мамою – це брати силу з безсилля, це мати повну голову клопотів і безмірну любов в серці. То оглядатися на крик “мамо!” навіть, якщо плаче чужа дитина.

Бути мамою – це дивитись на безхатченка іншими очима, з думками: хтось ним вагітнів, в муках народжував, хтось виховував і годував… То чому ж так сталось з його життям? Він – чиясь дитина.

Бути мамою – це прив’язуватись ременем безпеки і просити водія, щоби їхав обережно, не надто швидко, бо… я – мама.

Бути мамою – це дивитись на світ, людей, дітей очима Мами. Це почати більше розуміти своїх батьків у той час, коли я їх зовсім не розуміла.

Бути мамою – це непокоїтись чи “не душно, не зимно” дитині, чи не замало, чи може, забагато? Це слова “не можна і можна, не треба і треба”.

Бути мамою – це лікувати кашель і нежить восени і взимі, алергію навесні, а в літі клеїти пластир на коліна і долоньки, купляти гелі і спреї від комарів і бальзами для безпечної засмаги… Це стільки всього, і це так боятись щось опустити, не догледіти, не встигнути.

Бути мамою – це інколи така тотальна втома, такі оголені нерви. Це інколи сіпання лівого ока і валеріанка на ніч. Так, мами часами п’ють валеріанку або біфрен.

Бути мамою – це бути на сьомому, а може, навіть і на восьмому небі від щастя, коли обіймаєш свою дитину, коли радієш “кіндеру” разом з дитиною, коли знову граєш м’яча, квача і в баскетбол…

Бути мамою – це двожилавість, це благословення, це дар Бога.

Бути мамою – це щодня молитись про поміч, це вже дбати не лише за себе, це розуміти – ти не маєш права здатись. Бо ти – МАМА.

Неля ДРИБОТІЙ