Що треба знати про бальзамін

Рясне та тривале цвітіння послужило приводом англійцям іменувати цю рослину «клопотуха Ліззі», а німцям – «старанна Ліза». Австрійці порівнюють бальзамін з гарною дівчиною й величають його «прекрасна віденка». Незважаючи на гадану простоту, йому привласнили також і філософське ім’я – вічноцвіт.

Бальзаміни бувають прямостоячі, кущові й ампельні. Квітки у них неправильної форми, бувають прості й махрові, одиночні й зібрані в пухкі суцвіття, у деяких видів є шпорець. За видом махровості квітки поділяють на розовидні, камелевидні та гвоздиковидні. Плід – соковита довгаста коробочка.

У наш час виведено безліч сортів і гібридів, що мають різноманітне забарвлення. Мають чудовий вигляд на фоні смарагдової зелені пурпурні, рожеві, білі, бузкові, червоні та двоколірні квітки бальзамінів.

Варто знати, що бальзамін токсичний, його хімічний склад маловивчений, тому лікування необхідно виконувати з обережністю. При передозуванні можливі запаморочення й блювота. У Середній Азії з коренів лісового бальзаміну виготовляють жовто-червону фарбу.

Виростити бальзамін зовсім нескладно. Один зі способів його розмноження – живцювання, яке можна використовувати в будь-яку пору року й уже через 2-3 місяці мати квітучу рослину.

Отже, беремо живці (можна навіть квітучі), видаляємо бутони та квітки, ставимо у воду. Через 5-10 днів з’являться корінці. Саджаємо малят у невеликі горщики в пухку живильну грунтову суміш. Коли живці рушать у ріст, прищипуємо верхівки для стимуляції кущіння та прискорення цвітіння.

Через 2-2,5 місяці з’являться перші бутони. У міру необхідності молоді бальзамінчики варто підживлювати добривом для квітучих рослин. Але бальзамін може відмовитися квітувати, якщо горщик буде занадто просторим; коріння повинно обплітати всю земляну грудку, що стане заставою буйного цвітіння.

Бальзамін любить воду, тому необхідно забезпечити його достатнім поливом. У зимовий період, щоб одержати пишне цвітіння, квітку варто тримати на світлому вікні, додавши штучне освітлення.

Другий спосіб розмноження – насінний. Якщо ви любите експериментувати, зберіть насіння зі своїх вихованців. Їхні нащадки можуть дати найбільш несподіване забарвлення квіток.

Насіння зійде швидше, якщо посадити його у торф’яні таблетки, у кожну – по одному насіннячку. Для проростання насінню бальзаміну потрібне світло, тому його потрібно розміщувати на поверхні, не засипаючи землею. Таблетки помістити в пластикову коробку з кришкою, наприклад, від торта або печива – вийде відмінна міні-тепличка. Тепличку поставити в тепле та світле місце. Через 10-15 днів покажуться сходи. Після появи двох справжніх листочків малят разом з таблетками потрібно пересадити в невеликі горщики в пухку живильну землю.

Коли рослини достатньо підростуть і зміцніють, їх можна розмножувати й верхівковими живцями, що залишаються від прищипування, формуючи одночасно кущики. У літню пору кімнатні бальзаміни можна винести на балкон, у сад або поставити за вікно. Вони люблять світло, але не прямі сонячні промені, тому їх необхідно притіняти.

Як і у всіх рослин, у бальзамінів є свої маленькі секрети: квіткові бруньки ховаються під листочками. Коли квітка розпуститься, вона опиниться під парасолькою, що захистить її від дощу та палючого сонця.

А ще бальзамін «плаче» – на його зубчастих листочках з’являються прозорі крапельки, солодкі на смак. Згодом крапельки перетворюються на цукристу речовину, якою люблять ласувати мурахи.

Бальзаміни вражаються павутинним кліщем і попелицею, у таких випадках не обійтися без інсектицидів. Після лікування рослини швидко відновлюються.