Державна зрада чи невігластво?

Надзвичайно сприятливі умови для України в цьому плані виникають щодо можливої стратегічної співпраці із США. У нещодавно прийнятому Конгресом США законі про бюджет 2022 йдеться про «...використання титану з України замість ресурсів з Китаю та Росії, від яких зараз залежні Сполучені Штати...».

Інший приклад попиту на високотехнологічну продукцію – заява Apple. В Apple оцінили втрати від дефіциту чипів у 6 мільярдів доларів. Саме стільки за один рік втратила компанія у виробництві кінцевої продукції через нестачу елементної бази. Чому б не амбітна мета для українського Уряду – зайняти цю нішу на світовому ринку?

Чому наш Уряд не додумався створити держану програму і основи подібного наукомісткого виробництва, наприклад, на нещодавно проданому АТ «Перший київський машинобудівний завод» (колишній завод «Більшовик»)? Адже це могло б врятувати підприємство.

Головне, що у столиці України є відповідний науковий і освітянський потенціал та високий показник мотивації для людського високопрофесійного капіталу, який може бути залучений до подібного виробництва. А далі, це згодом можна було б поширити та на інші регіони України.

Паралельно, в тому числі за рахунок цього можна було б розпочати процес розробки, підготовки та створення, разом з іншими високотехнологічними підприємствами України, виробництва гіперзвукової ракетної зброї.

Без неї у 21 столітті безпека будь-якої країни світу буде під загрозою.

Зазначу, що нещодавно США анонсували випробування гіперзвукових ракет наземного базування, а високопоставлений представник Пентагону заявив, що випробування Китаєм аналогічної гіперзвукової зброї влітку цього року було «дуже тривожним» і що «воно привертає особливу увагу».

За цих умов відсутність Державної програми розвитку стратегічних напрямів відновлення технологічної та інноваційної потужності України і Секторальних програм розвитку критичних для безпеки та оборони України виробництв – є, на жаль, вироком Уряду в некомпетентності та професійному невігластві. А приватизація залишків промислової величі України і промислових баз видобутку корисних копалин для техніки 21 століття в неконтрольовані руки (особливо іноземні!), без створення системи контролю з боку держави як над новими власниками, так і над кінцевою продукцією, є на межі державної зради.